Отже, Тагамлик. Це – напевно, найлегендарніша місцина на річці Коломак, приблизно між Крамарівкою і Гришковим. Назва – явно тюркського походження. Як, скоріше за все – і назва самої річки Коломак, і Ворскли, куди вона впадає у Полтаві. До речі, назва «Тагамлик» не є унікальною: всього на 40 кілометрів південніше паралельно річці Коломак до тої самої Ворскли тече річка Тагамлик. Цікаво, що він там є Сухий і Мокрий, на Мокрому ще стоїть колишній райцентр Машівка. Там Тагамлик перекладають як «царська річка».
На коломацькому ж Тагамлику кілька століть тому був один із татарських перелазів через річку Коломак. Що і не дивно: місцеві знають, де тут справді мілкі місця. Пригадую, як улітку там навіть дорога була – трактором можна було переїхати з одного боку річки Коломак на інший. Прибували тоді татари, як правило, з півдня, тобто – від Крамарівки убік Гришкового. Це приблизно за 20 кілометрів убік від основного напрямку Муравського шляху, що йшов по вододілу...
Разом із тим, ці місця треба було знати – вони підступні. Не люблять вони зайд, чужинців. Тут же є чимало глибоких ям, із якими пов’язані місцеві легенди. Зокрема, старі люди розповідали, що там неподалік стояла корчма із двором для подорожніх. І там людей грабували, вбивали, а щоб не залишати слідів - топили у глибочезній прірві на дні ріки. Навіть вози разом із волами.
Є висока ймовірність, що тут і був той Страшний брід, що згадується ще у літописі Самійла Величка. Як межа між слобідськими землями і полтавськими. Принаймні – він найближчий навпроти Гришкової долини, що там теж згадується. Оскільки інші перелази були навпроти сучасної Татарівки і Смородського яру, і Вурми. Обидва вони – суттєво "до" Гришкової долини, якщо дивитись із боку Коломака, а Тагамлик – відразу за нею. Тож логічно припустити, що саме він і фігурував у тому літописі. Тим більше, що далі за течією правим боком річки, аж до Нижніх Рівнів на Полтавщині – в основному заболочена місцевість, тож бродів там не було.
А прямо на тому боці річки був уже наразі розібраний цегельний завод, на якому довелось працювати у старших класах. Зведений він був, як потім уже вдалось дізнатись, на місці маєтку Перликів, якому судилося відіграти ключову роль у селянському повстанні під проводом отамана Івана Перлика. Я робив про це цілий ряд дописів.
А ще приблизно у цих місцях, згідно з даними щоденника Гордона, цілком вірогідно, відбулась знаменита Коломацька рада, де у 1687 році Івана Мазепу було обрано гетьманом. Я робив із цього приводу спеціальне дослідження, його можна почитати ось тут: https://kolomak.in.ua/index.php/naseleni-punkty-ta-lokatsii/shchodennyk-hordona-de-same-prokhodyla-kolomatska-rada
Нарешті, навпроти Тагамлика у Коломацькому лісі, неподалік сучасного Іскрянського ставка, знаходиться Грашківське городище. Там жили скіфи, більше 2000 років тому! Згідно з дослідженнями відомого харківського археолога Бориса Шрамка, тут проходило давнє відгалудження Муравського шляху. Після Грашківського городища той шлях пролягав правим берегом річки Коломак, а трохи далі дорога повертала на північ убік Опішні і закінчувалася на південному вході сучасного Більського городища. Відповідно, не виключено, що цей перелаз через річку Коломак існував іще за скіфів...
У будь-якому разі, ці місця мають багату історію. До сучасної Полтавщини від Тагамлика – менше кілометра. Тут прямо біля річки люди не живуть, однак на березі – ростуть кущі калини, над водою. Рідко де таке побачиш. А на Тагамлику вона є. І ще – вода тут холодна-холодна, навіть улітку. Джерела б’ють із самих глибин.
