Як виявилося, журналіст, письменник і перекладач Григорій Коваленко-Коломацький мав близькі стосунки з Михайлом Грушевським та його родиною. Справа в тому, що до 1900 року коломачанин жив і працював в Управлінні державного майна у Владикавказі. А з листування випливає, що на хуторі за пару кілометрів від нього жили батьки майбутнього очільника УНР Грушевського. Таким чином, Михайло Грушевський, що мешкав тоді в австро-угорському Львові, кілька разів улітку перебував там у відпустці у батьків, і вони мали нагоду спілкуватись особисто. А в інший час – листувались.
Коваленка-Коломацького дуже цікавило життя на Галичині, й Грушевський детально розповідав йому про це. Зокрема, про утиски з боку поляків, які повністю контролювали місцеве самоврядування. Грушевський вбачав у цьому причиною особливості австрійської Конституції, згідно з якою шляхта мала перевагу над селянством. А серед шляхти поляків було набагато більше. Разом із тим, у листі за 1897 рік пан Михайло тішився, що вдалося на виборах до австрійського парламенту забезпечити перемогу трьох українців-русинів, і «вони там тепер кричать на повний рот проти кривд польських»...
Григорій регулярно надсилав до львівських видань і власні твори, і переклади з російської українських письменників типу Володимира Короленка, і просто новинну інформацію для «хроніки». Зокрема, Коваленко-Коломацький регулярно друкувався у «Літературно-науковому вістнику», заснованому Грушевським разом із Іваном Франком. Грушевський навіть вважав його співробітником того журналу. Нагадаю, тоді в Російській імперії друк українською був практично заборонений, тож саме на Галичині і зокрема у тому «Вістнику» друкувались і Леся Українка, і сам Іван Франко, й інші найкращі українські письменники тієї доби, в тому числі й із Російської імперії.
З іншого боку, Коваленко-Коломацький отримував «Літературно-науковий вістник» та інші видання з Галичини і розповсюджував їх серед української інтелігенції в Російській імперії. Деякі книги привозив йому Грушевський до Владикавказа – зокрема, в листуванні йдеться про «Чорну раду» Пантелеймона Куліша.
Як розумієте, тоді це було напівлегальною, а то і прямо забороненою діяльністю. І врешті, коли Коваленко-Коломацький вирішив повернутись до України й почав організовувати український рух у Херсоні, то його взяла під особливий контроль «царська охранка». Зокрема, йому відмовлять в отриманні «Літературно-наукового вісника» у 1901 році, а особисто з Грушевським він бачитись не зможе, оскільки уже залишить на той момент Владикавказ... Утім, їхні особисті шляхи ще перетнуться, коли Грушевський переїде до Києва, і зокрема - коли стане одним із фундаторів УНР. Далі – буде, треба знати власну історію, адже ще три роки тому в Коломаці майже ніхто не знав, що взагалі був такий земляк. Це все замовчувалось, із добре відомих причин
Це – лист Михайла Грушевського до Григорія Коваленка-Коломацького за листопад 1899-го року. Зокрема, пан Михайло дякує тут за переклади, а також просить перекласти з російської на українську оповідання Короленка «Маруся». Наш земляк потім перекладе те оповідання і воно вийде у «Літературно-науковому вістнику». Також Грушевський просить занести книжки батькові, а також згадує про «Чорну раду» Куліша. Тоді це була напівпідпільна література!
Це – закінчення того ж листа від Грушевського, де він називає Григорія співробітником «Літературно-наукового Вістника», відповідно – обіцяє підписку на нього в 1900 році безкоштовно
Це – вже 1901-й рік, Коваленко-Коломацький уже переїхав до Херсона. Це - відповідь від «Головного управління із справ друку», де йому відмовлено отримувати той самий «Літературно-науковий вістник» зі Львова. У якому письменник і перекладач, утім, продовжує друкуватись)) Ну а «гербовий збір», звичайно ж, «уплачєн»
Це вже 1902-й рік, лист від одного з тодішніх редакторів «Літературно-наукового вістника» Володимира Гнатюка. Тут він згадує листування Івана Франка з Коваленком-Коломацьким, який теж був редактором «Вістника», хоча самих його листів я не бачив. Також із листа Гнатюка очевидно, що Григорій і надалі друкується у тому журналі.
А це – візитівка Грушевського, що була надіслана разом із листом. Вражає своєю лаконічністю!