Отже, дістався я до частини архівів Григорія Андрійовича КОВАЛЕНКА-КОЛОМАЦЬКОГО. Він –маловідомий на Батьківщині в Коломаці, разом із тим, як виявилося – він був ДУЖЕ відомим сто і більше років тому в Києві. Я робив про нього колись дописи, але зараз – стали очевидними багато інших цікавих моментів із його біографії та діяльності. Судіть самі – Михайло Грушевський слав йому листи із тоді закордонного Львова і зустрічався з ним у Владикавказі. Симон Петлюра листувався із ним із Москви, а диригент-емігрант Олександр Кошиць – уже у 1927-му із американського Голлівуду й 1928-му з італійського Рима!
Чесно кажучи, я під враженням від нетворкінгу пана Григорія. Свого часу він був економом Олександрівської лікарні в Києві, одним із співробітників тоді закордонного львівського журналу «Літературно-науковий вістник», уповноваженим уряду УНР у справах біженців. До нього звертається знаменита співачка Софія Стадникова з метою переїзду зі Львова до Києва, щоб попрацювати у трупі Гната Юри... До революції він видає народницькі брошури, проти нього царська поліція відкриває кримінальну справу за друк власної книги «малоросійською мовою»...
Чесно кажучи, спочатку я збирався зробити кілька дописів за цими архівними матеріалами для популяризації постаті Коваленка-Коломацького у групі «Старий Коломак». але зараз думаю – можливо, це було б цікаво і ширшому загалу, адже насправді тут ідеться про дух епохи, тодішні національно-визвольні змагання. Про що тоді писали і думали Петлюра, Грушевський, Грінченко, Кошиць? Словом, дайте знати в коментарях, чи варто такі дописи робити не тільки у коломацькій групі. Там же вони будуть точно у будь-якому разі.
А для початку – ось лист від 1912 року до Григорія Коваленка-Коломацького від Володимира Винниченка. Саме він пізніше стане автором текстів універсалів УНР, а також першим очільником Директорії УНР. А тоді, у 1912-му, він жив в еміграції у австро-угорському Львові й дякував Коваленку-Коломацькому за його статті.
Лист Володимира Винниченка до Григорія Коваленка-Коломацького
Конверт того самого листа. Як бачимо, він так і називав його в офіційній кореспонденції із-за кордону – Гетьманцем, або ж Коваленком-Коломацьким