Схоже, що я знайшов інформаційну бомбу, принаймні локального масштабу! 💣 А ви знали, що земляк-коломачанин на фото стояв біля витоків УНР, був соратником Бориса Грінченка і другом Михайла Коцюбинського? Українізував Київ? Друкувався у Австро-Угорщині й Канаді, причому саме під псевдонімом «Коломацький»?
Я і сам не знав до останнього часу таких деталей, але вдалося розвідати трохи більше – то ділюся. Можливо, колись іменем цього незаслужено забутого коломачанина навіть називатимуть вулиці...
Григорій Андрійович Коваленко народився у Коломаці у 1864 році, у сім’ї відставного військового – цілком імовірно, із коломацьких козаків. Помер – у 1938-му в Києві.
Про дитинство і смерть мало що вдалося знайти, зате відомо, що молоді роки він провів у далекому місті Владикавказ. І коли він після кількарічної відсутності в Україні повертався потягом у 1900-му році, то спочатку їхав до Миколаєва, і по дорозі написав таке: «Ось я проїжджаю станції Коломак, Іскрівку, Кочубеївку. Сі назвища викликають в мені спогади. Перше – назвище слободи, де я побачив божий сьвіт і що стрічається у Котляревського «Наталці Полтавці». Останні два – нагадують давнє минуле з історії нашої вітчини – епохи гетьманування нашого останнього борця Івана Степановича (Мазепи)...»
Це – цитата з його подорожніх нотаток «З Кавказу на Вкраїну». Я знайшов їх випадково і для справжніх поціновувачів залишаю тут лінк на них, оскільки вони чудово розкривають цю яскраву особистість. Буде час – почитайте, вони невеликі: https://shron1.chtyvo.org.ua/Kov.../Z_Kavkazu_na_Vkrainu.pdf
Далі ж тезово викласти, чим же він заслуговує на увагу не тільки коломачан:
- Повернувшись із Кавказу, його вразило нав’язування російської мови повсюдно на Слобожанщині. Мав навіть суперечки із цього приводу із учителями та й простими мешканцями, їдучи через Валки і Ков’яги. Приблизно у той же час він зрозумів, наскільки важливо займатись просвітництвом, популяризацією української культури і зокрема літератури серед українців. Чому і присвятив усе своє подальше життя
- Григорій був журналістом і писав власні твори. Мав чимало псевдонімів – Гр. Сьогобічний, Гр. Гетьманець, Гр. Смутний. Але найбільше в різні часи підписувався як Григорій Коваленко-Коломацький, підкреслюючи своє походження
- У 1900 році заснував у Херсоні український просвітницький гурток. Там же і друкувався у місцевих виданнях. Звідти ж листувався із добре відомим Михайлом Грушевським
- Пізніше перебрався до Києва, де став соратником Бориса Грінченка, на честь якого у Києві названо університет. Друкувався у просвітницькому виданні «Рада», тоді ж його статті виходили у Львові, що на той час був у Австро-Угорщині. Листувався з Іваном Франком, писав рецензії на його твори у київських журналах
- Був другом Михайла Коцюбинського, брав участь у виданні його творів. Написав також не одну передмову до книг різних авторів, у виданні яких брав участь – того ж Коцюбинського, Панаса Мирного тощо. Написав біографічну книгу про Павла Грабовського, доля якого пов’язана з Валківщиною
- Власними зусиллями написав і видав книгу «Хто такий Тарас Шевченко», для широких народних мас. Мотив – дуже переймався, що в школах тодішньої України зовсім не вивчали українських письменників – діти знали тільки російських Пушкіна, Грибоєдова тощо. Тож вважав своїм обов’язком донести найширшому колу школярів правду про долю Кобзаря і його твори. Всю книгу можна подивитись ось тут: https://nibu.kyiv.ua/.../hto_takyj_taras_shevchenko.pdf...
- Гаряче підтримав створення УНР, був одним із організаторів нових українських державних інститутів під час національно-визвольних змагань сторічної давнини. Ще влітку 1917-го був призначений Уповноваженим у справах біженців у тогочасному уряді – Генеральному Секретаріаті при Центральній Раді
- При першому захопленні Києва більшовиками в січні 1918-го (відразу після бою під Крутами) перебував під арештом у «штабі Духоніна» – Маріїнському палаці. Вступав у розмови зі своїми охоронцями й розпитував, звідки вони родом тощо. Далі його цитата: «На диво, все були чужинці – вартували вони вночі по дві годині – з губерній Калужської, Самарської, Тобольської, Рязанської, Вятської і тільки двоє – з Київщини. Темнота, звичайно, безпросвітня. Свідомости – жадної!»
- Цікаво, що у ті ж роки відновленої української держави цей коломачанин, вихідець із Східної України, взяв активну участь в українізації Києва. Зокрема – київської інтелігенції, яка була тоді майже повністю російськомовною. Що і не дивно – школи були російські, українська мова в Російській імперії заборонялася у різних сферах тощо. У 1918 році власними зусиллями в Києві видав брошуру «Вивчайте українську мову» з практичними порадами, як же перейти на українську. Почитав – сто років пройшло, а все так схоже на сьогодення)) Гляньте і ви при нагоді, якщо цікаво, ось посилання: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=9595
- У 1920-х продовжував друкуватись в Україні й за кордоном. Зокрема, в 1923 році під псевдонімом Коваленко-Коломацький вийшла його брошура в канадському місті Вінніпег. Кілька його книжок і брошур можна знайти в електронному вигляді на сайті Діаспоріана
І це – лише те, що вдалося розшукати за короткий час! Але і з цього видно – це був борець за українську ідею і просвітитель, що відіграв значну роль у становленні тогочасної української держави. Також неможливо переоцінити його роль у становленні української журналістики і літератури. І от цікаво – хтось реально на Коломаччині знав ці деталі про свого земляка?
Думаю, навряд чи – так же, як і я, мало хто здогадувався про його існування. І це при тому, що він спеціально називав себе Коломацьким! Адже в радянській історії про такі постаті згадувати було не прийнято, а з відновленням української незалежності – просто не дійшли руки. Але нічого – будемо потроху заповнювати такі прогалини. Необхідно знати своїх героїв, які прославляли Коломак, у тому числі – своїм іменем.