Це – документ, який добре ілюструє життя села Шелестове і навколишніх сіл у 1926-1934 роках. Він, як і попередній щодо Покровської сільради, опублікований Державним архівом Харківської області.

 

813 Shelestove 1

813 Shelestove 2

 

На чому хотілося б акцентувати увагу:

  • Із відображенням динаміки населення у Шелестівській сільраді між 1926 і 1934 роками тут явно якась плутанина. Воно то різко падає у 1931, а потім знову виростає у 1933, майже удвічі... А потім знову суттєво падає. Але навіть якщо узяти «крайні» цифри 1926-1934, то можна побачити, що населення тут зменшилося за ці роки, куди увійшов Голодомор, більш ніж на третину

 

  • До цього, у 1926, у Шелестівській сільраді проживало майже 5 тисяч людей – а точніше 4927. Після того ніколи пізніше населення сільради не було настільки великим

 

  • Усі 100% шелестян у 1934-му, згідно з даним документом, вказані за національністю як українці

 

  • На відміну від сусідньої Покровки, де робітників і службовців майже не було, у 1934 році у Шелестовому і навколишніх селах проживало 198 таких осіб. Напевно, це залізничники й ті, хто їздив працювати до сусідніх міст, оскільки підприємств тоді у Шелестовому не було. Разом із тим, переважна більшість усього населення сільради, а саме 94%, вважалася селянами. Про вчителів чи іншу інтелігенцію тут взагалі не згадується, хоча на той час існували три школи – у Шелестовому, Пащенівці та Петропавлівці

 

  • Із тієї великої кількості селян майже 60% із них на 1934 рік було одноосібниками, а не колгоспниками. Це дуже високий відсоток, якщо порівняти з іншими сільрадами навколо. І це при тому, що вже 6-й рік йшла колективізація та відбувся масштабний Голодомор. Очевидно, шелестяни йшли до колгоспів зовсім неохоче

 

  • На той час у Шелестівській сільраді існувало 4 колгоспів, тобто артілі: «КІМ», «Червоний партизан», «Зірка соціалізму» і «Нове життя». Ще була вписана артіль «імені 8 Березня», але потім викреслена, і числа колгоспників у ній не наведено

 

  • Із назв населених пунктів варто відзначити назви хуторів за питомо українським стилем: Білоусів, Цепочкин, Василенків. До речі, де був останній? Може, хтось знає – напишіть у коментарях. Також тут фігурує назва Новий Париж – про нього робив окремий допис. Його перейменували на Підлісне уже після Другої світової війни.