Чим більше вивчаєш матеріали справи коломацько-чутівського повстання, тим більше розумієш, що тут не треба нічого придумувати. Просто бери реальні події – і готовий бомбезний сценарій для книги, фільму чи навіть серіалу! Яскраві герої, батальні сцени, шпигунство, зрада, подвиги – все тут є! 🔥🔥🔥
А ще – дуже яскрава картина життя 100 років тому: події відбувалися на Коломаччині й Чутівщині, але – скільки паралелей можна провести і з Холодним Яром, і з Волинню чи Галичиною часів Другої світової війни. Поза сумнівом, це було б цікаво будь-кому, хто хоч трохи цікавиться українською історією. Ось зібрав кілька яскравих моментів – вмощуйтесь позручніше, літер буде багато – але воно того варте!
ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ: ПИСАВ КНИГИ, РОЗРОБИВ КУРСИ З ГІМНАСТИКИ, ЧИТАВ ФРАНКА У ТЮРМІ
Звісно, запорукою успіху будь-якого фільму чи книги є наявність яскравого головного героя. І тут він є. Полковник Іван Максимович Перлик, із хутору Сметанні Лози біля Гришкового, був особистістю масштабного мислення, можна сказати – випереджав свій час. Судіть самі – ще у царські часи він написав кілька книг для виховання і розвитку військовослужбовців Російської імперії.
Знав кілька мов – наводжу фрагмент його свідчень уже у харківській в’язниці, де він говорить: можу перекладати з німецької, французької і трохи з англійської. В тому ж фрагменті видно, що він розробив курси з гімнастики, які удвічі збільшують фізичну і духовну (!) працездатність – тоді ця тема взагалі тільки зароджувалася.
А коли він перебував у харківській тюрмі уже близько 2 місяців - знаєте, що він попросив у наглядачів? Віддати йому олівці й зошити, що були конфісковані через якийсь час після ув’язнення. А також – віддати книги Івана Франка, які забрали в нього тоді ж. Промовисте побажання, правда?
Врешті, Іван Перлик був не просто регіональним отаманом – він чудово розумівся на геополітиці. Його Універсали містять оцінку світової політичної ситуації того часу, інтересів Антанти, інтересів «серединних» держав тощо.
Також у його Універсалах ідеться про засади побудови української влади – як військової, так і цивільної. Все було структуровано, і все розписано: наводжу фрагмент його Другого Універсалу – почитайте! Зокрема, чітко видно ідеологічну спрямованість, що коломацько-чутівське повстання було боротьбою саме за українську державність: «Під жовто-блакитним стягом ще мало бійців, але під ним правда!»
Обірвалося життя полковника трагічно. Більше про його життєвий шлях писав у дописі, присвяченому особисто йому.
ПОВСТАНЦІ: ЧУБ, СОЛОВЕЙКО, ПІВЕНЬ, СОКІЛ, КУРІПКА
З матеріалів справи можна роздивитись чимало неймовірних сюжетів і персональних історій повстанців. Скажімо судячи з протоколів допитів, Яків Дригайло з Гришкового так і не видав нікого з повстанців, відмовився підписувати протокол із уже написаними зізнаннями щодо інших. А також – як міг, вигороджував своїх: наприклад, повідомляв слідчим, що затриманий Григорій Непійко був невинним, у повстанні участі не брав, то помилка – насправді то зовсім інший Григорій Непійко, з іншого села... Але менше з тим - і сам Дригайло, і затриманий Григорій Непійко були розстріляні.
Також було видно, що Полтавській ГубЧК вдавалося залучити всередину організації повстанців шпигунів. Зокрема, полтавець Саговський був на повстанських з’їздах в Іскрівському лісі кілька разів, про що потім доповідав у ГубЧК.
А був і такий сюжет – отаман Іван Перлик погодився прийти на станцію Коломак для переговорів із представниками радянської влади. Йому перед цим було обіцяна недоторканість. Утім, врешті його було ув’язнено, і з тюрми він так і не вийшов живим. Наводжу фрагмент Четвертого Універсалу Гната Ратиці (Івана Перлика) про те, як він збирався на ті переговори.
Цей документ цікавий іще і тим, як називали себе повстанці. Зокрема, Писар Півень – це насправді Семен Певний із Гришкового, пізніше – убитий у зіткненні. Гнат Чуб – це отаман із Кисівки, його ув’язнити не вдалося, подальша доля його невідома. Повстанець Вухо – теж не можна визначити, хто це, але сама назва цікава, правда?
А ще були й інші – Петро Дмитренко з Нижніх Рівнів називався Соколом, ад’ютант Перлика Боровик із Іскрівки – Соловейком, а ще один повстанець – Куріпкою. Не знаю, як вам – а мені це все міцно асоціюється і з таємними іменами повстанців 20-ма роками пізніше в часи УПА, і з позивними, які використовують наші захисники у простистоянні на Сході.
ТОДІШНЯ УКРАЇНСЬКА І ПОЛЬСЬКА МОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ «ПРОСВІТИ»
Крім усього іншого, серед матеріалів справи мене зацікавило клопотання, написане членами Іскрівської організації «Просвіта» на захист трьох своїх членів, ув’язнених до Полтави. Таких клопотань було багато, частину я наводив в попередніх дописах. Це ж конкретне - цікаве тим, що написане тодішньою українською мовою, яка вважалася цілком нормальною для харківсько-полтавського регіону.
Що ми тут читаємо:
- Що назва Искрівка, Искрівський були цілком літературними. Те, що десь на Коломаччині й досі можуть так сказати – традиційно вважається просто місцевою говіркою. Але ж ні – 100 років тому це було літературною нормою, так писали навіть у документах до ГубЧК!
- Цікавий підхід до імен: Олекса Лупа, Олекса Титаренко – а не Олексій, як пізніше стало популярним, така собі калька російського імені «Алексей». Також пишеться Хведір, а не Федір, Грицько, а не Григорій, тощо
- Цілком нормальними вважалися закінчення на «ти» замість «ті», наприклад «политичної благонадійности»
- Є й інші цікаві моменти: «Біжучі справи» (а не «Поточні»), «Голосовка» (а не «Голосування») тощо.
Ще важливо: під клопотанням підписалася 61 особа – тобто Іскрівська «Просвіта» була досить великою організацією. Цікаво, що всі троє затриманих зазначаються як активні учасники «Просвіти» - пишеться, що вони працювали там, мали певні важливі функції. При тому, що двоє були залізничниками, а третій – фельдшером. Вражає, чи не так? До речі, в Коломаці теж тоді діяла «Просвіта», і мала суттєвий вплив.
І ще один факт вразив мене особисто – виявляється, деякі тодішні повстанці з Коломаччини володіли польською мовою. Не віриться? У справі є документ, згідно з яким було перехоплено листа від повстанця Л.Крамаря до повстанця Івана Борща, написаний польською. З інших матеріалів справи стає очевидним, що йдеться про Леонтія Крамаря та Івана Борща – обоє повстанців були з Крамарівки, і затримати їх тоді, разом з усіма іншими, не вдалося.
Дуже цікаво, як склалася їхня подальша доля – але погодьтесь: те, що мешканці Крамарівки між собою польською переписувались – це не може не вражати!
ВІЙСЬКОВІ ОПЕРАЦІЇ: БІЙ БІЛЯ СТАНЦІЇ КОЛОМАК
Важливим елементом будь-якого цікавого фільму чи книги є батальні сцени. У матеріалах справи є чимало згадок про збройні зіткнення та інші акції повстанців. Зокрема – в Чутовому, Іскрівці, Гришковому, Калениковому, біля старої водокачки між Гуртовівкою, Коломаком і Різуненковим. Зупинюся на одному документі – це фрагмент агентурної записки, надісланої до Полтавської ГубЧК одним із чекістів, що зміг проникнути всередину повстанської організації. В ньому описуються події, що відбувалися на станції Коломак у квітні 1921-го року.
Тоді загони Івана Перлика у складі 200 повстанців об’єдналися з іще 200-ма повстанцями отамана Білецького з Валківщини, і вчинили спільний напад на коломацьку станцію. Судячи з хронології – цілком імовірно, ціллю було відбити групу молодих людей із Коломаччини, яких було насильно зібрано там у межах мобілізації до армії. Інший варіант – на станції Коломак і Іскрівка здійснювалися в ті часи напади ще і для того, щоб не дати вивозити хліб та інше продовольство до Росії – тоді головним засобом вивозу була залізниця. Із записки не очевидно, яким був результат, але видно одне – після операції один загін пішов убік Валок, інший – убік Колонтаєва...
Впевнений - усе це чудово можна було б обіграти у сценарії фільму або книги.
Це - Іван Перлик розповідає про себе: про знання мов, розроблений курс гімнастики тощо. Правда, вражає?
Фрагмент із Другого Універсалу Гната Ратиці - так підписувався Іван Перлик. Тут видно - яка державна організація планувалася, а також те - що він щиро вважав жовто-блакитний прапор стягом правди
Фрагмент 4-го Універсалу Гната Ратиці (Івана Перлика). Після того, як він прийшов на переговори, його було ув'язнено. Крім іншого, цікаві імена повстанців
Протокол клопотання членів "Просвіти" з Іскрівки, ст. 1
Те ж саме, ст. 2
Те ж саме, ст. 3
Фрагмент агентурної записки про бій біля станції Коломак у квітні 1921-го