Давно хотів проїхати маршрутом, яким татари палити москву ходили. Звісно, це не був завжди один напрямок, але основним багато століть із Криму на московію залишався саме Муравський шлях. То днями нам вдалося здійснити задум, адже частково той шлях проходив саме між Коломаччиною і Валківщиною.
Відразу зауважу, що Муравський шлях – то не дорога якась, а скоріше – напрямок, на цих землях він проходив по вододілу між басейнами Дніпра та Дону. У нашому конкретному випадку – між річками Коломак і Шляховою з одного боку і верхів’ями річки Мож із іншого. Цей напрямок частково повторює сучасну дорогу Сніжків-Кантакузівка і далі приблизно до перехрестя, де розходяться вже дві дороги – на хутір Бровки і на Перекіп. До речі, саме так йшла і стара дорога з Харкова на Полтаву: вона звертала приблизно біля Сніжкова на Кантакузівку, далі – через сучасні Бровки на Коломак, і ще далі – з Коломака до Каленикового, ця частина аналогічна сучасній дорозі через Різуненкове. Але це так, ліричний відступ.
Повернемось до Муравського шляху: він іде там по вододілу. Коли їдеш від Кантакузівки, то добре видно схили в обидва боки – убік Миколаївського ставка і Кузьмівки відповідно. Далі шлях звертав на схід і упирався у Перекіпський вал, який іще називають Турецьким. Він іде від села Перекіп до Високопілля, позначив його червоним кольором на двох картах із гуглу. Муравський шлях на них – відповідно, синій.
Мені років 20 тому доводилось пару разів їхати дорогою, що йде з Перекопа на Високопілля, грати в останнє село у футбол. По суті – по верху саме цього Перекіпського валу. Але тоді я на нього якось не звертав уваги. Зараз же, коли вдалось роздивитись – той вал реально вразив! Його довжина – близько 5 кілометрів, він практично повністю перекриває шлях із півдня між Перекопом і річкою Коломак. Висота валу місцями сягає 6 метрів. З південного боку під валом також є рів глибиною 1-2 метри. Подивіться на фото – яскраво, правда?
Думаю, декому доводилося чути, що даний вал зводився в останній чверті XVII-го століття, коли будувалась Ізюмська лінія, зводились укріплення в Коломаці і Високопіллі. Однак насправді цей вал – набагато давніший. Сучасні археологічні дослідження свідчать - тоді він просто добудовувався і укріплювався, а існував він іще із скіфської доби. Якщо конкретно – то археологічні дослідження дозволяють віднести первинне спорудження валів до V-IV століття до нашої ери.
Приблизно у той же час почав функціонувати Муравський шлях, також приблизно тоді ж існували скіфські поселення на цих землях. Причому що цікаво – абсолютна більшість із них були уже ЗА валом. Наприклад, Коломацьке і Грашкове (Гришківське) скіфські городища знаходяться на правому березі річки Коломак, також поселення тієї ж скіфської доби зафіксовані археологами на території сучасних Високопілля і Перекопа.
За результатами досліджень археологи роблять обгрунтоване припущення: ще близько 2400-2600 років тому цей Перекіпський вал існував як оборонна споруда і слугував такими собі воротами до лісостепу. А північніше від нього існувало певне соціальне утворення, що змогло організувати будівництво такого грандіозного оборонного проєкту. Ті скіфські поселення неподалік Перекопського валу, включно із Коломацьким городищем, слугували такими собі форпостами для захисту від нападів із півдня. Як тут не згадати і грандіозне Більське городище біля сучасної Котельви, теж скіфської доби. Воно знаходиться на північний захід від Перекіпського валу, і той вал теж захищав напрямок до нього із боку південних степів. Більше того – науковці вважають, що після Перекіпського валу правим берегом річки Коломак йшло відгалудження Муравського шляху. Напрямок – через Коломацьке та Грашкове городища, далі вздовж річки Коломак і потім на північ – до Більського городища.
І ще одна сторінка історії – у 1571 році військо кримського хана Девлета Гірея спалило Москву. Зокрема, і царський палац Івана Грозного, що втік тоді далі на північ, у Кремлі. Так от: відомо, що йшло тоді військо на москву саме Муравським шляхом. А це з дуже високою вірогідністю означає, що з півдня татарське військо піднімалось прямо ось тут, повз сучасні Сніжків, Кантакузівку, Бровки. Якщо так, то і Перекіпський вал перейшли без проблем. А далі - вже зустрілись із московським військом на річці Ока і там же розгромили його, цьому є підтвердження у літописах. Успішний то був похід, словом.
Багато бачили і Муравський шлях, і Перекіпський вал – загалом походів на московію було чимало у ті століття. До речі, наші козаки не раз теж брали участь у тих походах: скажімо, у 1521 році з татарами ходи отаман Остафій Дашкевич із запорозьким військом. Чи йшли вони саме тут – у мене немає чітких підтверджень, утім – це теж було вірогідно, оскільки кримські татари найчастіше використовували саме цей маршрут
Синім позначено Муравський шлях, червоним – Перекопський вал і рів під ним
Те ж саме місце, тільки збільшено. Річка Коломак мала стратегічне значення як природна перепона
Ось тут проходив Муравський шлях – вид із дороги Коломак-Перекіп
Теж Муравський шлях – це вид у протилежний бік, на південь, убік Кантакузівки. Ліворуч – низина і ставки річки Мож, Валківщина. Праворуч – Миколаївський ставок, Коломаччина
Муравський шлях, тут його дублює дорога у напрямку розвилки Бровки-Перекіп
Перекіпський вал і рів, вид убік Високопілля
Вид із Перекіпського валу на Муравський шлях, який підходить із боку Кантакузівки. Саме тут зустрічали тих, хто іде із півдня. Тисячоліттями
Ось так виглядає вал на його вершині. По ньому іде сучасна асфальтована дорога на Високопілля
Вид на рів перед валом – глибина десь 2-3 метри від цього боку. А з боку валу самого до дна рову – не менше 6-7 метрів
Вид із рова перед Перекопським валом. Вражають масштаби цих споруд насправді, і це зводилося тут 2500 років тому! Трава густа – напевно, так було і у минулих століттях