Давно хотів щось написати про особливості діалектів в Україні. І ось вирішив трохи про коломацьку говірку розповісти – оскільки не пригадую, щоб хтось колись узагалі про це писав. А вона по-своєму унікальна, мені це вже трохи «збоку» добре видно. Звісно – не всі так говорять, але ви точно почуєте такі фішки чи в Коломаці, чи в Різуненкові, чи на Шелестові)
Часто місцевим здається, що мова кругом більш-менш однакова - а насправді кругом вона своя, може відрізнятись навіть від одного села до іншого.
У той же час – регіональні особливості теж відчуваються. Це зі сходу України може спадати на думку, що весь захід говорить одним діалектом. Але добре там поїздивши, я вже точно не сплутаю львівську гвару з франківською, не кажучи вже з мовою на Гуцульщині чи Волині. І навпаки – львів’янам може здаватись, що вся Харківщина говорить російською, чи що сільський діалект десь на Сході – однаковий. Але мова у різних куточках України багата по-своєму.
Тож сьогодні – кілька фішок коломацької мови, у порівнянні з іншими регіонами:
1. Коломацький діалект досить сильно відрізняється від більшості Харківщини. Якщо порівнювати з класичним слобожанським діалектом (наприклад – Зміївщина, Балаклійщина, Куп’янщина), то він значно чистіший, має менше русизмів. Цілком імовірно, що люди звідти подумали б, що коломачани говорять, як на Полтавщині.
2. З іншого боку, коли говориш із сусідами з Полтавщини (Чутівщина, Решетилівщина – як приклад), то відчувається, що там мова іще чистіша. Але – схожості дуже багато, це правда.
3. Цю схожість, зокрема, можна проілюструвати широким вжитком «И» замість «І» у словах, запозичених із російської. Наприклад, у Коломаці скоріше скажуть «ботИнки», тоді як десь ближче до Харкова у діалектному варіанті це слово може прозвучати як «ботІнки». Цікаво, що і десь на Волині чи Галичині цілком можна почути «ботІнки», а «ботИнки» - точно не почуєш)
4. Більше того – на Коломаччині звук И можна почути на початку слів: Интересний, Индик, а сусіднє село на Полтавщині часто називають Искрівкою. До речі, скажуть саме на ПолтавщИні, а не ПолтАвщині. Повірте – це тільки у нашому регіоні це звична справа, у більшості регіонів України такого наголосу ніколи не поставлять) Стосовно ж «И» на початку слова – це насправді було нормою українського правопису 1928 року, тому не варто вважати це чимось дивним.
5. Ще можна почути наступні спрощення: «каеш», «кае» замість «кажеш», «каже». Але знову ж таки – хоч подібне рідко де почуєш по Україні, ще у словнику Бориса Грінченка наводились подібні форми, зокрема – з посиланням на твори Григорія Квітки-Основ’яненка.
6. Цілком можна почути «ф» замість «хв» і навпаки: «фіртка», «фалить» замість «хвалить», «фате», а не «хвате». Разом із тим, пам’ятаю вчителя малювання Віктора Васильовича Геращенка, то він завжди вимовляв «хварби» замість «фарби».
Ця особливість коломацької мови цікава тим, що вважається, що звуку «ф» у питомо слов’янських мовах не існувало, а старослов’янська літера «ферть» вживалася в основному для передачі запозичених із грецької слів. А от у коломацькій мові такий звук у слов’янських словах є, і як там кажуть: and I think that’s beautiful)
7. Врешті, пригадуються характерні слова, які тут у Києві не чув жодного разу. Наприклад, «підлампічити» щось 😊 У Полтаві чув, ще на Волині чув – а у столиці й не згадаю) Ще «лісапєт» кажуть, але то багато де чув – навіть батальйон відповідний уже придумали) Цікаве також слово «кругляк» - так називають невеликі ставки, в інших же регіонах так називають тільки деревину або камінь.
А ще є слово «гендель» чи «генделик» - воно, до речі, прийшло до нас із західних мов: handel – це невеликий бар і німецькою, і польською. На заході Україні – то зрозуміло, звідки воно, але – тут дісталось і до Коломака. Але крім цього, на Коломаччині існує ще слово «шалман», що теж по-давньому шинок – от тільки означає воно інше, а саме – це неформальна назва села, географічної локації.
Загалом є спостереження, що коломачани трохи комплексують щодо своєї мови за межами району чи тут в інтернеті, часто намагаються перейти на російську – відчувається домінування здебільшого російськомовного Харкова як центру області. При тому, що харківська російська – це той іще феномен із усіма «споймал» і «шо», але зараз не про це.
Акцентую увагу на іншому – коломацька мова має чимало форм, які мають наукове обгрунтування, і вона є по-своєму прикольною, десь навіть збагачує наш загальнонаціональний культурний спадок. Варто цінувати своє, у тому числі – рідну мову. А якщо вже і переходити – то краще на українську, це звучить природніше!)
P.S. До речі, ще згадав: у Коломаці рідко вітаються «Добрий день» чи «Добрий ранок», «Добре утро» - як правило, скажуть «Здрасті!» А якщо щось несподіване, незвичайне, то скажуть «шо ти як здрасті».
А ще як сполучні слова часто використовуються «цей» і «той»: полтавський гурт Сен-Тропе навіть написав із цього приводу пісню.