Давно хотів на власні очі побачити ці ландшафти на межі Полтавщини і Харківщини, де відбулося чимало історичних подій. І от минулими вихідними це вдалося. Тут жили скіфи, а потім і анти, бо тут знаходять римські денарії. Але насамперед цікавили новіші часи – коли обирали Мазепу гетьманом, а також – коли Іскра з Кочубеєм тікали з цих країв із доносом на останнього до Московії.
Спочатку про Коломацьку раду – я вже колись робив допис про локалізацію найбільш імовірного місця її проведення якраз між Рівнями і Гришковим згідно з записами шотландця Патріка Гордона: https://kolomak.in.ua/index.php/naseleni-punkty-ta-lokatsii/shchodennyk-hordona-de-same-prokhodyla-kolomatska-rada
Зараз же перечитав його щоденник іще раз, уже побачивши місцевість. То у Патріка Гордона є досить конкретні й важливі деталі:
- Після переправи через річку Коломак царське військо, до якого належав і Гордон, стало табором у трьох верстах від переправи угору по річці, на «дальнем возвышенном берегу». Гетьманське військо стало ліворуч – неподалік, але убік Полтави
- Сама козацька рада відбувалася на рівному полі неподалік від гетьманського табору. Важливий нюанс - після завершення ради і привітань московити сіли на коней і поїхали до свого табору, а Мазепа проводжав їх «до половины пути» - тобто, була якась відстань
- Поле було не тільки рівним, але і достатньо великим, оскільки у раді брали участь 800 кінних і 1200 піших козаків, плюс – вони оточені були багатотисячним московським військом
- Це місце не могло бути десь за Чутовим, оскільки тоді за один день 3 серпня, як указано у щоденнику, не можна було б дійти звідти аж до Любівки під Краснокутськом. З іншого боку, навряд чи рада могла відбуватись на землях Слобожанщини, тобто за Страшним бродом і Гришковою долиною, де починалися коломацько-слобідські землі за літописом Самійла Величка. Страшний брід можна локалізувати – він був на Татарівці, між Смородським і Бузовим ярами, у сучасному Різуненковому.
Тому можливе місце ради – це десь між Гришковим і Рівнями, як у принципі – й було припущено у моєму попередньому дописі. Але де ж саме?
Роздивившись на місці, найвірогіднішим варіантом виглядає наступний: табір царського війська, де і був Гордон, знаходився на високому березі над колишнім Гришківським цегельним заводом, де колись був маєток Перлика і хутір Горбовський. А Коломацька рада, де Мазепу обрали гетьманом, проходила на сусідньому полі біля річки Коломак трохи нижче за течією, убік Нижніх Рівнів – дивіться фото. Там якраз рівне і велике поле, яких насправді дуже мало на правому березі річки Коломак.
Фото 1: Вид від колишнього хутора Горбовського і Гришківського цегельного заводу на поле, де цілком імовірно була Коломацька рада. Далі прямо – Нижні Рівні, зліва за деревами – річка Коломак. Якраз велике і рівне поле, правда? В інших місцях схили правого берега крутіші.
Альтернативний варіант – ця козацька рада відбувалася якраз на полі над колишнім маєтком Перликів – тоді його ще, звісно ж, не було. А московський табір стояв ближче до Гришкової долини. Тобто – біля самої межі з Слобожанщиною. Більше можна роздивитись на світлинах, що додаються.
Фото 2: А це – поле над хутором Горбовським, якраз на межі сучасної Харківщини і Полтавщини. Тут міг стояти табір московського війська – «на високому віддаленому березі», як написано у Гордона. Відповідно, гетьманський табір був правіше, а Коломацька рада – на полі у правому куті нижче. Але і на цьому ближньому полі могла бути рада – воно відносно рівне, хоч і на узвишші й не прямо біля річки.
Фото 3: Ось карта, де червоним позначена саме локація попереднього фото
Але ці місця – також знакові й для полтавських козацьких старшин Іскри та Кочубея, що зрадили Мазепу! Пам’ятник яким стояв за російської імперії в Києві, на Арсенальній, а потім був демонтований владою УНР. Як випливає із листа Мазепи до Меншикова за 1708 рік, його люди намагалися перехопити зрадників, коли вони вирушили з доносом до царя.
Згідно з листом, у полтавського полковника Івана Іскри саме у сучасних Верхніх Рівнях була пасіка, з якої він зробив «Коломацьку фортецю» спеціально для утечі на Слобідщину. Але зрозумівши, що вони не зможуть оборонитись від козаків гетьмана, які їх переслідували, Іскра з Кочубеєм побігли спочатку убік Самари, але і там їх перехопили – і вони повернули й дістались Красного Кута неподалік Коломака, де вже були поза Гетьманщиною, під захистом охтирського полковника.
Фото 4: Дорога із Гетьманщини на Слобожанщину повз Коломацький ліс. Прямо у яру – Гришкове, далі за річкою Коломак – Різуненкове.
Закінчили вони, утім, не дуже – невдовзі Іскра та Кочубей були видані царем Мазепі, який і стратив їх за зраду на Вінниччині.
Чому та пасіка Іскри вірогідно була саме у Верхніх Рівнях? Не тільки тому, що друга їхня назва, яка використовувалася як неофіційно, так і на деяких картах – саме Пасіка. А ще і тому, що згідно із спогадами священика з села Жуки Василя Курдиновського у кінці 1708-го року вдови Іскри та Кочубея теж ховалися «у Рівнях біля лісу в Іскриній пасіці». Відповідно – це були саме Верхні Рівні, а не Нижні, бо там немає коломацького лісу.
Фото 5: Колодязь у Верхніх Рівнях, які притулились до Коломацького лісу. Тут була пасіка полтавського полковника Івана Іскри. Зараз зовсім маленьке це село, а скільки тут було історичних подій! Тут, як і в деяких інших селах цих країв, збереглися громадські колодязі по різних кутках села.
Звідти вдови, спершу побоявшись переходити «на слободи», повернулись у село Жуки під Полтавою, а потім петрівський отаман на прізвисько Дрига дав їм «провожатих до Коломака», то вони таки дістались його врешті. А звідти їхній маршрут пролягав через Перекіп, Валки і Люботин до Харкова.
Ось такі пов’язані з цим краєм історії. А ще тут поруч – Гришківське скіфське городище. Римські денарії, що тут знаходять, свідчать про присутність у цих місцях черняхівської цивілізації, а навпроти знаходиться давній татарський брід через річку Коломак – Тагамлик. Схоже, недарма рід коломацьких старшин Перликів поселився свого часу на хуторі Горбовському саме тут.
Фото 6: А це – дорога вздовж річки Коломак до місця імовірної Коломацької ради з боку Рівнів. Десь із цього боку йшло і козацьке військо, і царське військо з Патріком Гордоном після невдалого походу на Крим.