Поговорив із Борисом Івановичем Олійником про головні футбольні звитяги коломачан із початку 1970-х. Футбол завжди був фішкою в Коломаці. Тож давайте разом згадаємо найяскравіші моменти. Тим більше, що в ті часи ще не було інтернету, тож ніхто цього в електронному вигляді не фіксував. А теплі спогади у багатьох залишилися!
СТАРИЙ ФУТБОЛЬНИЙ КОЛОМАК
Потужна команда сформувалася у Коломаці на початку 1970-х. Підтримку надавав тодішній керівник селища Василь Кукло. У ті роки були закладені коломацькі футбольні традиції.
Ось тодішній склад Коломака, яким поділився Борис Іванович, не сумніваюся – тут є ті, хто пам’ятає їхню гру: Микола Курочка, Микола Маслій, Костянтин Поморцев, Сергій Павинський, Микола Євтушенко, Анатолій Дмітрієв, Анатолій Гладкий, Микола Шейко, Микола Желавський, Петро Бездітко, Валерій і Володимир Строгани, Олександр Євтушенко, Павло Борисенко, Віктор Цененко, Олексій Москаленко, Олександр Андрeйченко, Олександр та Володимир Цьопи та інші.
Я вже застав декого з цих легендарних футболістів у матчах ветеранів, хтось потім став арбітром... Саме це покоління подавало приклад наступним, про них – нижче.
ВІД ПЕРШОСТІ РАЙОНУ ДО ЧЕМПІОНАТУ УКРАЇНИ
Епоха злету коломацького футболу почалася з чемпіонату Валківського району в 1978-му. Вже з наступного року «Колос» від тодішнього коломацького колгоспу імені Кірова почав грати на Харківську область.
Наводжу тодішній склад «Колоса»: Юрій Миколайович Колісник, Анатолій Черкас, Костянтин Стрижаков, Сергій Дерюгін, Володимир Доценко, Сергій Євтушенко, Микола Чичибаба, Сергій Крикунов, Борис Котенок, Сергій Скрипник, Павло Хирний, Ігор Янов, Юрій Анатолійович Колісник, Віктор Слісь, Микола Котенок, Віктор Біцуков, Володимир Золотарь, Анатолій Вдовиця, Вадим Бабич, Володимир Строган, Сергій Дубовицький, Олександр Варяниця та інші. Багатьох із них можна побачити на фото нижче – воно люб’язно надане Тамарою Михайлівною Подкопаєвою.
Із кожним роком результати йшли вгору, із нижчих ліг переходили до вищих, і врешті у 1986 році коломачани пробились до першої, найвищої групи. За підтримки тодішнього керівника колгоспу Костянтина Кокаї «Колос» став грозою для визнаних авторитетів – команд із Лозової, Ізюма, Куп’янська і самого обласного центру.
І от у 1989-му «Колос» потрапив у лідери обласного чемпіонату, виборовши право грати в чемпіонаті України серед колективів фізкультури. На секундочку – це була тоді ЄДИНА колгоспна команда у всьому тодішньому чемпіонаті КФК, який мав кілька географічних зон! Почалася нова ера - склад був посилений майстрами з Харкова й не тільки, і понеслося!
МЕТАЛІСТ У КОЛОМАЦІ
Але перед тим, як перейти до всеукраїнських баталій, варто згадати про історичний момент – як до Коломака завітав тодішній володар Кубка СРСР харківський Металіст. Причому це не був якийсь виставковий матч - команда приїхала бойовим складом, оскільки коломачани були одним із найсильніших спаринг-партнерів у області, а харків’яни готувалися до вирішальних матчів чемпіонату.
Тоді тренував Метал Леонід Ткаченко, і вони вже об’їздили Куп’янськ, Лозову, де відвантажили по кілька м’ячів. Коли приїхали до Коломака, то легкої прогулянки для них не вийшло. За потужної підтримки глядачів Колос дав бій – гра була рівною, рахунок 0:0 тримався до 88-ї хвилини. І врешті суддя «купився» на фінт Ралюченка, а Баранов реалізував пенальті. Так долю того матчу вирішили тодішні лідери Металіста – він переміг 1:0. Але цікаво те, що в наступні сезони відразу кілька футболістів Металіста грало за коломацький клуб.
КОЛОМАК ПРОТИ ОБЛАСНИХ ЦЕНТРІВ
Коли почали грати «на Україну», то це стало поштовхом для розвитку інфраструктури. Поставили сучасну роздягальню для гостей, обгородили стадіон парканом. Була навіть ідея продавати на матчі квитки (!), але вона провалилася з тріском – з сусідніх городів все одно чудово видно, як із верхнього ярусу 😉 Гостьові команди зазвичай зупинялися в готелі у Новоіванівці, а обідати їх возили у Чутове.
Тоді це було потужне змагання – до Коломака приїжджали команди з Києва та обласних центрів - Сум, Кіровограда, Чернігова, Черкас. Приїжджав і сьогоднішній ФК «Олександрія», що тепер регулярно грає в єврокубках. І в Коломаці завжди була заруба – торсида підтримувала шалено, глядачі з’їжджались із сусідніх сіл і навіть районів. У 1990-му Колос посів 11 місце з 16-ти команд, а у 1991-му – вже 6-те. Це було вершиною досягнень колгоспної команди у всеукраїнському чемпіонаті КФК.
Варто згадати футболістів, що були ковалями тодішніх перемог. Ось склад коломацького «Колоса» тих часів: воротар Юрій Коломієць, колишні гравці Металіста Віктор Камарзаєв і Володимир Лінке, а також Олександр Дудка, Костянтин Русанов, В’ячеслав Грунь, Олександр Дениско, Юрій Яновський, Віктор Детюк, Ігор Сокольський, Микола Густодим, Андрій Дорош, Геннадій Дорош, Леонід Козієв, Володимир Бабець, Олександр Рудик, Анатолій Чистяков, Олександр Іванченко, Віктор Межерицький, Олег Уваренков та інші.
ЧАСИ САЛАМАНДРИ І ЗАВОЮВАННЯ КУБКА УГРАЇЦЬКОГО
На початку 90-х коломацька команда отримала спонсора з Харкова – страхову компанію «Саламандра». Пам’ятаю, саме її логотип був тоді на жетонах харківського метро) «Саламандра» Коломак грала на першість області, і кілька років була у призерах. Також тричі команда доходила до фіналу Кубка області, але жодного разу перемогти у вирішальному поєдинку не вдавалося.
Але у 1993-му коломачанам вдалося нарешті взяти трофей – Кубок Уграїцького. Це був престижний турнір, у якому тоді брали участь не тільки кращі команди Харківщини, а і сусідніх областей. У фіналі на стадіоні ХТЗ «Саламандра» зустрілася із традиційно незручним для себе куп’янським «Металургом». Але цього разу був справжній розгром – Коломак переміг 4:0, а ще три голи у ворота суперника не зарахував суддя. Кубок був настільки великим, що ледве вліз у двері «Ікаруса», на якому коломацька команда приїздила на матч! Святкували довго 🏆🥇🍾
Ось – футболісти, які грали за «Саламандру» у той час, це був сплав коломачан і запрошених майстрів: Сергій Гончар, Сергій Євтушенко, Олександр Лопатенко, Юрій Крюков, Юрій Кокоткін, Олександр Рудик, Михайло Шпак, Роман Павлов, Володимир Бабець, Сергій Лабенський, Олег Лук’янчук, Віктор Межерицький, Олександр Іванченко та інші.
Після того Коломак ще кілька років грав на чемпіонат області, ще й мені довелось пограти трохи, але тон уже задавали інші команди. Згадуючи ті давні часи, хотілося б подякувати ще раз Борису Івановичу Олійнику – і за надану інформацію, і за багаторічні організаторські зусилля – оскільки його вклад тут важко переоцінити.