Продовжимо досліджувати сторінки історії Коломаччини, які трималися у секреті багато десятиліть. Метою поїздки на Грищанський ставок було роздивитись на місці, де ж саме був центр селянського повстання, що охопило більшу частину Коломаччини і Чутівщини в 1921 році. І схоже, ми знайшли відповідь на це питання. Цікаво? Читайте нижче.
Кілька місяців тому я робив допис про Івана Максимовича Перлика, який був очільником того повстання. Але це був тільки початок – далі захотілось розібратись у деталях того повстанського руху за Українську Народну Республіку, оскільки насправді мало хто знає про нього, навіть на Коломаччині. А саме цієї весни ювілей – воно вирувало на Коломаччині рівно 100 років тому! Зараз у цьому плані ведеться масштабна робота, і наступного року планується вихід у друк роботи місцевого дослідника Юрія Завгороднього. Це буде справжня бомба, повірте – я бачив частину архівних документів.
Але вже зараз можна говорити про те, що те повстання було масовим – навесні 1921 року загони були у Гришковому, Іскрівці, Чутовому, Дмитрівці, Калениковому, Прядківці, Кисівці, Мирошниківці, Різуненковому, Крамарівці, Явтухівці, Рівнях, Стінці. Всього брало участь до 300 повстанців. Була співпраця і спільні акції із загонами Білецького на Валківщині, з повстанцями з Нових Санжар, Кобеляк на Полтавщині, тощо. І все це було під гаслами відновлення влади УНР – головним ідеологом і керівником був саме Іван Перлик, що в універсалах і наказах підписувався як отаман Лівобережної України Гнат Ратиця.
Важливо також, що цей рух мав масову підтримку через місцевих селян – свідченням тому є хоча б рішення народних сходів, що відбулися у вказаних вище селах, коли місцевих ватажків було ув’язнено. Ці рішення також є частиною кримінальної справи проти повстанців, з архівними матеріалами якої довелося ознайомитись. В них місцеві селяни масово ставили підписи під петиціями випустити з полтавської в’язниці земляків, даючи їм позитивні характеристики – були сподівання, що це якось допоможе. На жаль, у більшості це було марним, але це – тема окремого допису...
Повернусь же до нашого питання – де був центр повстання? У матеріалах кримінальної справи щодо повстанців Івана Перлика зазначено, що штаб організації, а також 8-9 з’їздів очільників трійок із кожного села відбувалися десь поблизу Іскрівського лісу. Там же у протоколах свідчень трьох ув’язнених учасників організації Івана Скубеника, Івана Марюхи й Івана Боровика було зазначено наступні географічні прив’язки тих з’їздів, фото протоколів теж наводяться:
- ...біля хутору Гришківки та лісу Іскрівського... до хутора Гришкова.... (протокол допиту Скубеника)
- ...в Іскрівському лісі біля лісової сторожки поблизу хутора Гришкова... (протокол допиту Марюхи)
- ...в яру біля Гришкова... в Гришків Яр... (протокол допиту Боровика).
Варто зауважити важливу деталь – всі ці троє повстанців були з Іскрівки, і саме звідти прибували на з’їзди. Виходячи з даного опису – очевидно, що штаб і з’їзди були на самому краю Іскрівського лісу, в яру, що йде до Гришкового, але не на самому хуторі. Розуміючи, що ні Грищанського, ні Іскрянського ставків на той час ще не було, а ліс закінчувався приблизно по сучасній дамбі між ними двома, можна досить чітко визначити точку: штаб і з’їзди були десь поруч із тим багатовіковим дубом, який показував нам Микола Федорович Москаленко під час нашого візиту! Плюс-мінус кількасот метрів.
Можливо – нижче, де зараз Іскрянський ставок, можливо трохи вище, де лісова дорога на Іскрівку, але десь там, неподалік. Сторожки в явному вигляді там зараз немає, так само не вдалося знайти її на картах тих часів. Але там у лісі, якраз біля дуба, була хата якогось Цибулька, як розповів нам Микола Федорович. Можливо, то була саме вона, хоча однозначно стверджувати не можна.
Подивіться дві додані карти, де я позначив місцезнаходження старого дуба – одна сучасна з Google, інша – кінця 1930-х – початку 1940-х років, коли ще не було тих двох ставків. Саме це місце на краю лісу і можна вважати центром Коломацько-Чутівського повстанського руху сто років тому. Згадалася в цьому контексті одна з повстанських пісень Антіна Мухарського «Ой під старим дубом, Дубом зелененьким...» Хто б міг подумати, що під старим дубом, чи неподалік від нього, збиралися й наші повстанці теж...
Додам, що згідно з архівними матеріалами тієї справи Іван Скубеник та Іван Марюха були розстріляні в листопаді 1921-го чекістами Полтавським ГубЧК разом із отаманом Іваном Перликом, а Іван Боровик був засуджений до 5 років радянських концтаборів... Думаю на тему національно-визвольних змагань на Коломаччині тих часів зробити ще пару дописів. Адже мало хто знає, на жаль, що ж насправді відбувалося в той період.
Про Київ чули, про Холодний Яр – теж напевно, а от щодо місцевого руху, що теж був потужним – це було табу десятиліттями, ніхто про це особливо не писав. І тільки зараз по маленьких фрагментах збирається інформація, зокрема - про організацію Перлика, що боролась за УНР.

Той самий багатовіковий дуб біля сучасного Іскрянського ставка

Це - фрагмент карти 1940-х років із позначенням, де саме був центр повстання Івана Перлика. Тоді ще не було ні Грищанського, ні Іскрянського ставків, але був отой маленький Старий Грищанський ставок - він є і зараз, його видно правіше від точки центру повстання

А це - сучасна карта із Google, із такою з позначкою. ось іще гіперлінк на цю місцину: https://goo.gl/maps/cAicyTQhxEL4mppN8

Справа Івана Перлика та інших із радянських архівів. У ній - три томи і декілька сотень документів стосовно самого отамана Перлика і учасників повстання із Коломаччини і Чутівщини. Дуже багато знайомих прізвищ там, але - це тема окремих публікацій

Фрагмент Протоколу допиту Скубеника Івана Григоровича (40 років), здійсненого в Полтавській ГубЧК №226, 15.08.1921

Фрагмент Протоколу допиту фельдшера Марюхи Івана Юхимовича (20 років), здійсненого в Полтавській ГубЧК №157

Фрагмент Протоколу допиту Боровика Івана Адріановича (19 років), здійсненого в Полтавській ГубЧК №267, 11.08.1921

Та сама лісова дорога на Іскрівку - це теж саме в тому місці, біля Іскрянського ставка, поруч із дубом. Напевно, саме цим напрямком пересувалися повстанці 100 років тому