Коломацьке городище в письмових джерелах уперше згадується ще у літописі за 1571 рік. У середині ХІХ століття археологічні дослідження проводив тут один із найвідоміших учених того часу з Харківського університету Ізмаїл Срезневський. Під «городищем» він розумів давнє поселення, оточене земляним валом у формі кола, напівкола, чи іншої форми.
І Коломацьке городище – саме таке! Це по суті – плато, яке має приблизно овальну форму, із двох боків воно оточене Коломацьким лісом, ще з двох боків – крутими ярами. Також видно, що по краях був земляний вал.
Більше 100 років тому городище в Лозовому Яру біля Коломака було позначене на картах відомого харківського краєзнавця Дмитра Багалія. Пізніше тут почали проводити археологічні дослідження і вони виявили ось що:
- Городище було скіфським і датувалося VI-III століттям до нашої ери
- Коломацьке скіфське поселення було чималим. На поверхні цього городища знайдено залишки 205 будівельних комплексів різного призначення: житла, господарчі приміщення та ями. Виявлені житла можна поділити на два типи: землянки та наземні глинобитні каркасні споруди. Вони опалювались як відкритим вогнем, так і глинобитними печами
- Коломацькі скіфи активно займалися металургією – на городищі у Лозовому Яру знайдені залишки печей, а також вироби з бронзи, свинцю, олова
- Унікальною знахідкою на городищі були колодязі, один із яких зберігся майже в автентичному стані більше двох тисячоліть
- Поселення не було єдиним – також було досліджено Гришківське городище, яке теж, разом із Коломацьким, було занесене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Також, згідно з дослідженнями Більського городища, ці стародавні скіфські поселення на правому березі річки Коломак були форпостами захисту Муравського шляху від кочівників із півдня. Разом із перекіпським валом, а також - укріпленими поселеннями з іншого боку від нього на річці Мжа, в районі Кузьмівки та Старих Валок.
До Коломацького городища непросто дістатись. Але коли піднімаєшся крутим схилом – відкривається панорама місця, де 2500 років тому жили люди. І розумієш – воно захищене з усіх чотирьох боків, не дивно – чому жили саме тут. Ось кілька фото з тих країв, подивіться!
Унікальні місця насправді! Маю надію, що вони будуть краще досліджені з часом. Тому зберегти, аналізувати, розвивати краєзнавство тут – це все дуже важливо. Це справжній скарб, у тому числі – для прийдешніх поколінь українців.
Фото 1. Ось такий вид відкривається на городище, коли піднімаєшся на плато. Чимала територія – що і не дивно, все ж 205 споруд тут було виявлено археологами
Фото 2. Ось це, імовірно – один із колодязів, про які йдеться у дослідженнях. Йому – більше 2000 років, на секундочку!
Фото 3. Видно, де проводились археологічні розкопки 20-40 років тому. Зараз усе заросло густою травою, втім
Фото 4. Ландшафт тут справді унікальний! Ось такий мис тут є. Далі за горизонтом – Білоусове, Париж, Цепочкіне (тепер буде Бардаківка). У тих краях теж знаходили археологи чимало скіфських артефактів
Фото 5. Залишки земляного валу по краях городища. Місцями його добре можна розрізнити
Фото 6. Круті схили городища, місцями – переходять у ліс
Фото 7. А ось і ліс далі – йде донизу. Складнодоступне місце з усіх чотирьох боків – не дивно, що коломацькі скіфи обрали саме його для свого поселення. Унікальні місця!