Зважаючи на нагальну необхідність позбавитись російсько-імперських нашарувань, продовжимо відновлювати локальну історичну пам’ять. А ви знаєте, що якщо накласти старовинні мапи містечка Коломак на сучасні гугл-карти, можна досить точно визначити, де і що знаходилося у XVII-XVIII столітті? Зокрема, де була ратуша, де був замок, та і взагалі де проходили межі коломацької фортеці?
Звісно, навіть протягом тих далеких століть багато чого змінювалося, але описи Коломака дозволяють впевнено стверджувати, що територія фортеці була більш-менш незмінною – вона розташовувалася на пагорбі, який із трьох боків оточувався водою. Зокрема – річкою Коломак і її заплавою, Зеленим ставком, який існував іще тоді, а також вода стояла на місці сучасного стадіону. Далі ж ця річечка В’язова – моє покоління застало її як рівчак уздовж стадіону – впадала також у річку Коломак. Основний суходольний виїзд був нагору і на захід – по сучасній вулиці Корольова убік Прогоні, Лозового Яру й Скіфського городища.
Утім, були й інші виїзди: один йшов від молокозаводу через річку Коломак, як і зараз – на Кримську сторону. Інший – сучасною вулицею Чумацькою за стадіоном, тим же правим боком річки Коломак. І врешті – був виїзд приблизно там, де зараз вулиця Івана Мазепи понад Зеленим ставком. У галереї можна подивитись як дві старі карти, так і накладення коломацької фортеці на сучасну місцевість – як бачите, тут навіть вулиці особливо не змінилися! Фортеця займала територію приблизно по периметру берег Зеленого ставка-ближній до центру край стадіону-вулиця Чумацька-вулиця Базарна-стара поліклініка-берег Зеленого ставка.
Із описів Коломака тих часів, зокрема – за 1718 рік, відомо, що на території фортеці був невеликий замок. І ті давні карти досить точно локалізують його – на них видно замок якраз на території сучасного молокозаводу! Його територія зараз обмежується вулицею Базарною, вулицею Корольова і провулком Базарним. Саме там, до речі, знаходилася і Миколаївська церква – одна з трьох коломацьких церков. Її теж можна побачити на одному з фото, тільки вже з ХХ століття.
Також із архівних документів достеменно відомо, що у Коломаці була ратуша. На обох давніх картах можна побачити центральну площу приблизно на місці сучасного парку біля вулиці Корольова. А також - будівлю на її краю, ближчу до сучасної селищної ради та інших адмінбудівель. Цілком імовірно, саме вона і була ратушею – зробив фото того самого місця і додав до галереї. Принаймні, не викликає сумнівів, що вона була десь у тому районі.
Нарешті , є народні перекази, що під коломацькою фортецею були підземні ходи. Якщо подивитись на місце бастіону при виїзді на північ убік Лозового яру – можна побачити, як провалюється там земля. Кажуть, що підземний хід вів від Успенської церкви, де приблизно зараз ресторан «Руслана», до Миколаївської церкви, де колись був замок, а в останній час – молокозавод. Але це – виключно на рівні припущень. Також доводилось чути, що був підземний хід також і на інший бік Зеленого ставка, де колись була Вознесенська церква і стара школа. Зараз – це біля вулиці Шкільної. Не знаю, наскільки це правда – але все могло бути: принаймні, підземні ходи були досить типовими засобами для евакуації у давні часи.
Підсумуємо: Коломак 300 років тому був козацьким містечком із сотником, ратушею, замком, гербом та іншими атрибутами козацького полково-адміністративного устрою. Цими ж самими центральними вулицями, які мені з друзями доводилося відвідати у неділю, у XVIII столітті ходили сотники та козацькі старшини Павло Вдовиця, Семен Пирлик, Степан Варяниця, Василь Ольховський, Іван Жаботинський, Пилип Поклонський. Вони розбудовували Коломак у ті роки, а нащадки тих славетних козацьких родів живуть на Коломаччині й досі. Перший же відомий коломацький сотник Остап Пододня (Подерня) – імовірно, міг брати участь і в зведенні тієї фортеці, ще у другій половині XVII століття.
У галереї – фото з різних часів із публічних джерел та власні. Подивіться, поширюйте – варто знати власну історію!
Фото з публічної гугл-карти авторства Федора Шевченка. На ній видно виїзд із колишньої коломацької фортеці вбік річки Коломак – тобто на Кримську сторону. Туди ж йшла тодішня дорога убік Валок і Харкова. Там же видно і саму річку Коломак
Карта фортеці Коломак із книги М.Гуляницького «Містобудування Московської держави XVI-XVII століть»
Карта із статті Віктора Вечерського «Містобудування і фортифікації Лівобережної України Х-ХІХ століть». Хоча там Коломак лише один із переліку до даної ілюстрації, надзвичайна її подібність до іншої карти Коломака з тих часів дає підстави припустити, що це теж саме Коломак. Ось є лінк: https://libraria.ua/issues/1293/103928/
А це – публічна гугл-карта центру Коломака з накладенням давніх карт. Правда ж, співпадають усі контури? Як розумієте, зліва вгорі – Зелений ставок
На цьому фото з публічної гугл-карти авторства Федора Шевченка – єдиний на той час суходольний виїзд із Коломака. Він йшов на північний захід, у протилежний бік від річки Коломак - убік Лозового яру, Прогоні й Скіфського городища. Там же підписана локація одного з найбільших бастіонів. Він частково зберігся – за старою поліклінікою
А ось і сам цей бастіон. Від нього донизу – урвище, яке заросло зараз. Там унизу теж була вода у ті часи, заплава річки Коломак
Це – вид на край тодішньої коломацької фортеці з півночі, й той же бастіон. Містечко було на пагорбі праворуч, унизу була вода
На території коломацької фортеці й зараз є чимало дореволюційних будівель. Одна з них – колишня поліклініка, що знаходиться зовсім поруч із тим самим бастіоном. Якщо б довести цю споруду до ладу – це чудове приміщення під музей. А на бастіоні можна поставити оглядову вежу при нагоді – буде видно на кілометри
Приблизно тут був ще один невеликий бастіон і край коломацької фортеці. Далі на північ, убік Лозового яру – судячи з карт, також жили перші поселенці Коломаччини. Але вже поза фортецею
А ось приблизно на цьому місці в парку, ближче до сучасних адмінбудівель, у давнину була коломацька ратуша – якщо судити за давніми картами
Нарешті, повернемось до району молокозаводу – на фото провулок Базарний, праворуч від нього був коломацький замок, згідно з картами. Саме на його території була Миколаївська церква – спочатку дерев’яна, пізніше – кам’яна. Ще пізніше – тут працював молокозавод. Що цікаво на фото – праворуч, під деревом, видно значне підвищення: імовірно, то був внутрішній бастіон замку
А ось і сам молокозавод – як видно, цьому будинку теж імовірно більше 100 років. У давні часи замок на цьому місці зустрічав гостей із кримського боку річки Коломак. Тоді це був край фортеці
На цьому фото початку ХХ століття – Миколаївська церква на місці молокозаводу, а далі вище – Успенська церква. Обидві знищені під час антирелігійної кампанії 1930-х. Та ж сама дорога із «кримського боку» річки Коломак тут проходить ліворуч убік Миколаївської церкви. Це фото цікаве ще і тим, що на ньому добре видно воду, що оточує Коломак із цього боку – зараз це вже не так. Але тоді ще 100 років тому місце давньої коломацької фортеці було захищене водою і з цього боку