Водокачка. Саме так називають цю місцину, хоча самої водокачки вже нема, і досить давно. Поруч – куток Гуртовівки, що традиційно зветься Солонці: тут іще жив поет і художник Іван Малиш.
За моєї пам’яті водокачка вже не функціонувала, що і не дивно: на залізниці вже давно не використовувались паровози. Однак добре пам’ятаю ті величезні мотори, що стояли у закинутій будівлі у 1980-х. Пізніше вони хутко зникли, як і труби, якими вода діставалася станції Коломак.
Фото 1: Вид на колишню водокачку від річки Коломак і Різуненкового
Утім, не всі знають: у часи національно-визвольних змагань 100 років тому ця водокачка була стратегічним об’єктом! Оскільки гілка залізниці Харків-Полтава почала працювати близько 1870-го року, то цілком імовірно, що і водокачка була збудована ще у ХІХ столітті. Це був досить потужний для тих часів проєкт: воду з річки Коломак качали велетенські насоси, й вода подавалася за 7 (!) кілометрів на станцію Коломак, труби водогону пролягли нагору і далі через весь Коломацький ліс.
Фото 2: Залишки будівлі водокачки. Ось ця арка внизу - це і був вхід труб до машинної зали. Ця цегла багато чого пам'ятає
Архівні документи свідчать, що під час селянських повстань на Коломаччині проти більшовиків у 1920-21 роках повстанські загони Івана Перлика робили не один рейд і на станцію Коломак, і на цю водокачку біля Гуртовівки. І останнє було теж зрозумілим – контролюючи водокачку, можна було паралізувати весь залізничний рух. Це унеможливювало як вивіз насильно мобілізованих більшовиками місцевих селян на фронт, так і вивіз продовольства, конфіскованого у мешканців Коломаччини.
Фото 3: Вал, у якому лежали труби на станцію Коломак - вони йшли туди вгору вздовж посадки цілих 7 кілометрів. Важко уявити, скільки ресурсів було витрачено, щоб збудувати такий мегаоб'єкт у ХІХ столітті
Пізніше будівлю водокачки розібрали, зараз залишилось лише трохи руїн – саме там, де труби заходили до машинної зали. Разом із тим, парова технологія віджила своє, зараз ця залізнична лінія вже електрифікована, воду качати за 7 кілометрів не потрібно. Можливо, колись тут з’явиться щось інше, достойне - принаймні, розмови про це були. Природа тут заповідна!
Фото 4: Вид на водокачку з того ж ракурсу від річки Коломак колись улітку