Коломак – слово тюркомовного походження, означає – розгалуджена, заболочена річка. Оскільки на території Коломацької громади майже всюди меліоратори змінили її русло до невпізнаваності, моє покоління і молодші за мене не мали нагоди побачити, якою вона була. А от ближче до верхів’я Коломака, між Новоіванівським ставком і Гвоздьовим, меліоратори не втручалися, тож річка та її пойма залишилися такими, як і в минулих століттях. Зокрема – тоді, коли ця річка захищала північніші території від кочівників.
І тут річка Коломак відповідає своїй назві – основне русло невелике, але воно звивається по справжньому морі очерету. Ширина болотистої місцевості – до кілометра, тож не дивно, що ті ж татари надавали перевагу Муравському шляху східніше, щоб не лізти через ці болота! Так, нижче за течією було кілька перелазів, але все ж – і у місцях, де сучасні Коломак, Різуненкове і далі річка Коломак утворювала серйозну природну перепону у ті часи. Це стає очевидним хоча б по ось цим фото під Гвоздьовим, подивіться.
Але це ще не все – на правому, вищому березі річки Коломак, як виявилося, знаходяться два потужні вали, що тягнуться вздовж річки. Не знав, що вони тут є! Цікаво, що між ними місцями проходила раніше залізниця, що йшла від Новоіванівського цукрозаводу до Коломацького лісу й далі на станцію Водяна. Зараз залізниці вже немає, і до кінця незрозуміло, чи її колію свого часу прокопали у цих валах, чи вона просто пролягла у рові між валами, що існував тут століттями.
У будь-якому разі, ці вали дуже нагадали за своєю формою той вал між Перекопом і Високопіллям, що перекривав Муравський шлях – він звідси за якихось 5 кілометрів починається. Є підстави припустити, що цей вал доповнював ті укріплення, додатково ускладнюючи форсування річки Коломак трохи лівіше за курсом із півдня.
Ось таке вдалося побачити між двома козацькими фортецями Коломаком і Хмільовою, сучасним Високопіллям. Ділюсь, бо треба знати рідний край, що має багатющу історію
