Сюди мало хто заїжджає, окрім місцевих. Ніби й центр Коломака поруч, але – куток непроїзний по суті. З одного боку – Тарапунька, з іншого, через дорогу на Шелестове – Лозовий яр, де люди жили мінімум із скіфських часів. Прямо – Коломацький ліс.
Фото 1. Колодязь-журавель - це традиційний український пристрій для підйому води з колодязів. Назва походить від візуальної схожості механізму (довгий важіль із противагою) з птахом журавлем. У Печеному яру - єдиний такий колодязь на Коломаччині. Вода тут зовсім поруч, усього кілька метрів
Чому яр називаються Печеним? Ті, хто жив чи живе там – кажуть, що є наступна легенда: оселився там у давнину козак на прізвисько Печений. Так із тих пір і пішла назва. Важко оцінити, наскільки те правда – якихось документальних підтверджень тому немає. Утім, зазначу, що Коломак та навколишні села практично повсюдно мають прив’язку до козаків, що поселилися тут свого часу, та їхніх нащадків – і в переказах, і в історичних документах.
Фото 2. Верба і старий колодязь під нею, що є ще на картах ХІХ століття
На карті 1784 року у Печеному ярі ще не відображено поселень. Утім, цікавою є назва – ця місцина названа Шелестовою долиною. Як і інша долина – вже за сучасною залізницею, якраз біля Шелестового. Зараз це звучить дивно, адже якогось прямого зв’язку наразі між цими локаціями немає. І спрямовані ці долини у різні боки – Печений яр веде до річки Коломак, а долина, де сучасний Шелестівський ставок – до басейну Мерли. Утім, обидві місцини – приблизно на одній лінії. І якщо іти Печеним яром далі через ліс, то можна вийти убік Шелестового - на Прогоню, або ж село Білоусове.
Фото 3. Вид із високого пагорба на Печений яр. Далі - Серетина, за нею - Коломацький ліс
Там же вбік Прогоні, де яр заходить до Коломацького лісу, знаходиться містична місцина, яку називають Серетина, з наголосом на останній склад. Туди батьки забороняли ходити дітям. Вважалося, що там дуже багато гадюк. Зараз там заросло все деревами, і коли прийшли туди – три десятки величезних чорних круків на них сиділо. Містика!
Фото 4. Квіти й початок лісу на Серетині
У напрямку до лісу, приблизно посередині яру, є старий колодязь під вербою. Він зберігся, хоч і не функціонує – цікаво, що він є на давніх картах ще ХІХ століття. А неподалік, біля хат – є вже цілком робочий колодязь-журавель. Більше того – дістали воду, а вона зовсім чиста. До речі, кажуть – цей журавель давно тут, став свого роду символом Печеного яру. Насправді не бачив нічого подібного більше на Коломаччині. Та й поза нею – теж не пригадаю, принаймні – у такій конструкції.
Фото 5. Криничні журавлі походять із Давнього Єгипту, цим конструкціям - близько 3000 років. В Україні широко використовувалися у багатьох регіонах - Поліссі, Поділлі, Буджаку, Наддніпрянщині тощо. Зараз же їх одиниці залишились, що реально працюють. Чудово, що він зберігся тут!
А ще Печений яр відомий своїм майже гірським ландшафтом – круті тут схили. Недарма тут пару родин грузинів поселилось. Вівці, ягнята, телята – пасуться на схилах, наче десь на Кавказі. Тут же є березовий гай – там кілька десятків років тому Коломацька школа проводила змагання. Варили кашу, палили вогнища: думаю, старше покоління добре пам’ятає.
Фото 6. Вид на березовий гай. Тут свого часу проводилися коломацькі шкільні змагання
Зараз тут небагато хат залишилось. Суниць же на схилах – сила-силенна. І чебрецю – пахне, що забиває дух. Як у дитинстві. Ягнят ніколи не пас за селом, правда – але вони тут поруч теж є. Велика руда лисиця теж пробігла зовсім поруч – видно, не лякані вони в цих місцях. Зелений туризм тут цілком можна організувати за мирних часів. І важливо колодязь із журавлем зберегти – була б родзинка!
Фото 7. Ягнята пасуться на крутому схилі. Нагадало Грузію! Завітайте у Печений яр, не пошкодуєте!