З Нового Парижа починаються яри, що ведуть до річки Коломак, повз славетне скіфське городище. Якраз по вододілу з Мерлою проходить залізниця «Київ-Харків». У Парижі на ставку живуть чаплі й бобри. А навколо – квітнуть соняхи.
Дорога на Кирківку. Тут традиційно жили родини на прізвище Кирко. А поруч інший куток – Білецьківка, бо історично жили Білецькі. Обидва – давні й поширені коломацькі прізвища.
Паризький ставок. Тут живуть чаплі, зацініть – одну можна роздивитись у повітрі на світлині.
Рогіз широколистий на березі ставка. У нас його комишем завжди називали, правда – але то інша рослина. Але тут Париж – можна і латиною назвати: TYPHA LATIFOLIA. До речі, typha з грецької означає «дим», «палити». Хто ж не палив його хоч один раз на риболовлі?)
Круті паризькі схили. Цей яр починається від залізниці й тягнеться через ліс до Лозового яру, й далі – до Зеленого ставка і річки Коломак. Його добре видно ще на карті Шуберта, створеній у кінці 1860-х. Новий Париж на тій карті теж є, але про це більше – в історичному дописі.
Паризькі соняхи. У тому французькому Парижі точно нема таких! Нахилились убік Коломака, тобто – на південь.