Останні з цієї серії фото з Коломаччини – звичайно ж, найколоритніші, з Мирошниківки. Доля дала цьому краю дуже багато – близькість до траси Київ-Харків, родючі землі, величезний ставок, що тут у гуглі навіть низивають Мирошниківським водосховищем (!) Коли мені тринадцятий минало, як Тарасу Григоровичу, я пас не ягнят, а телят. І пас саме тут - приїздив сюди на веліку за 10 кілометрів, працювали влітку в колгоспі тоді з однокласником і другом Костею Буряком. Це був десь 7 чи 8 клас... А по дорозі назад можна було заїхати на шовковицю на трасі...
Благословенні місця. Подивіться!
Вид на Мирошничанський ставок. Це село – у низині, туди треба спускатись від траси. Бомбезні краєвиди!
А це – вид на той самий ставок із «гузиря», з протилежного берега, з боку Ганнівки
Дамба ставка із вербами. Раніше з неї можна було підійти до води, зараз же – заросло все очеретом.
Кладка. Неділя була, не довелось побачити у Мирошниківці ні магазину, ні якихось інших громадських закладів. По суті – це зараз кілька кутків, де живуть люди, працюють на землі, мають власні виходи до ставка
Ще один вид на ставок і село. На горизонті – траса Київ-Харків
Колись тут був і тік, і господарський двір, і тваринництво. Зараз деякі будівлі залишились, але господарства як такого немає. Зате є індивідуальне господарювання
Ще один вихід до води. Якось на фото це не дуже передається, але розміри ставка все ще вражають, хоч і заросло тут добре по берегах
Поле сої та вид на Морозинівку, яка на тому боці яру. Названа вона, до речі, на честь майора Осипа Морозинського. Від нього йде балка туди далі аж до траси. Далі ліворуч – Каленикове
А ось і ця сама Морозинівська балка – вона тягнеться від Морозинівки до траси Київ-Харків. Якщо поїхати ліворуч – то можна виїхати до знаку «Харківська область»
На завершення – ще один вид на Мирошничанський ставок. Далі – соняшники і траса. Добре, що вдалося заїхати в ці місця саме наприкінці липня. Чудова пора! Нехай ці фото будуть на згадку