Не був у цих заповідних місцях років вісім. Але в дитинстві – що тут тільки не згадаєш: скільки риби впіймано, скільки суниць зібрано, скільки разів тут ночували в наметах... Навіть турзліт тут колись проводився, коли вже працював у редакції.
Важко віднайти щось настільки далеке від цивілізації: кордон між Полтавщиною й Харківщиною тут проходить прямо по дамбі між двома ставками – Грищанським та Іскрянським.
Недарма в різні часи саме тут, у лісі, ховалися гайдамаки, а 100 років тому саме тут збиралися повстанці отамана Івана Перлика... Легендарні місця, можна сказати – їхня історія вимагає окремої розповіді. Цього ж разу, коли стали на дамбі Грищанського, під’їхав до нас дядько на велосипеді:
- А ви місцевий? – питаю
- Та місцевий, народився ось тут поруч у 1942-му. Звуть мене Микола Федорович Москаленко
- О, то ви нам і потрібні! Шура Іванівна Бездітко розповідала, що краще вас історію цих країв ніхто не знає. То ви знаєте, де тут маєток Перлика був? Де Гришківське городище?
- Та все це я знаю, а як же. А ви знаєте, де тут дуб зелений, якому сотні років? А де секретний табір у лісі нещодавно побудували – бачили?
- Не знаємо, то покажіть!
- Ну пішли. Повезло вам зі мною – якраз їду пом’янути батька свого – він похований у лісі, півтора кілометри убік Іскрівки. То пішліть – все по дорозі й покажу вам. Тільки маєток Перлика не тут був, а біля цегельного, то іншим разом
- Дякую, то ведіть! І ще фотографуватись будемо, не проти?
- Не проти – тільки фотографії тоді передасте?
- Та не питання! Ще приїдемо колись – віддамо, ще і місце маєток Перлика покажете, добре?
- Льохко! Зараз із молоді мало хто історією цікавиться, мало хто до лісу сюди ходить. А я без цього не можу – хоча б раз на тиждень, а буваю тут у лісі. То пішліть!
То Микола Федорович нам і зробив екскурсію. Далі – дивіться фото та підписи під ними. Якщо чесно – то я під враженням. Ще заїдемо сюди обов’язково, надзвичайні місця!
Дамба Грищанського ставка. Тут же пляж. Облагородили тут трохи це місце, радує око
З Миколою Федоровичем біля Гришківського городища
Рів і вал Гришківського городища, він іде до самого Іскрянського ставка. Це городище скіфське, як і коломацьке, тобто 6-3 століття до нашої ери. Більше 2000 років тому тут жили люди. Де-не-де видно, що хтось навіть намагався робити розкопи. Це вже Полтавщина, Іскрівське лісництво
Це було зведено зовсім нещодавно - тут з'явився цілий табір із кількох будівель. Як виявилося, це ветерани з Полтавщини збудували
Ось такі ще споруди тут є. Знаходиться це над Іскрянським ставком, але досить глибоко в лісі
Крім іншого, є і ось така криївка! Як вам? Мене вражає!
Дика груша над Грищанським ставком
Понад Грищанським ставком цілі білі смуги видно - то цвіте терен
Микола Федорович привів нас до зеленого дуба - щоб його охопити, треба не менше 5 людей! Очевидно, він стоїть тут іще з часів Гійома де Боплана, який у 1640-х іще згадував про ліси саме в цих місцях, вище річки Коломак
А це робота бобрів якраз на кордоні областей - на дамбі між Іскрянським і Грищанським ставками. Дивіться, які дерева вони тут валять??
Ось ще боброва робота. Оте дерево ліворуч ще не догризли, але чомусь думаю - так вони цього не залишать. Дика природа, у всій її різноманітності...
Іскрянський ставок. Скільки тут карасів переловлено 30 років тому)) Зараз заріс трохи, але все одно видно, що рибу ловлять. Раніше цьому не приділяв уваги - але зараз задумався: цей ставок названий на честь Іскрівки, а та в свою чергу - на честь Іскри, що володів нею, робив донос на Мазепу і за це був страчений. Ось такі історичні прив'язки тут. Подякували Миколі Федоровичу за екскурсію, дуже цікаві місця!