Це, напевно, найдивовижніше село на Коломаччині. Точніше – це чотири хутори глибоко у Коломацькому лісі, далеко від цивілізації. Сама Гладківка, Гладківка Сумська, Баранівка і Лісництво.
Тут немає і ніколи не було асфальту, газу чи водопроводу. А електрику сюди місцеві вперше протягнули у 1961-му році, за власний кошт.
Фото 1: Гладківка зустрічає!
Вода тут – у громадських колодязях, дуже глибоко. А ліс підступає прямо до дворів. Звична картина тут така – із одного боку вулиці хати, з іншого ж – вікові дуби.
Фото 2: Один із гладківських громадських колодязів біля лісу
Тут у Лісництві є дуб, якому мінімум 320 років! Нижче фото, подивіться – його крона в діаметрі складає метрів 30 точно! Обхват стовбура – 4 метри 30 сантиметрів, у неділю переміряли. Відповідно, цілком імовірно – він бачив ще Івана Мазепу з шведським королем Карлом ХІІ, які йшли зі своїми військами з Краснокутчини до Коломака у 1709-му... Принаймні, у той час він уже ріс тут, і напрямок – приблизно такий!
Фото 3: Дуб у Лісництві – йому 320 років точно. Тобто з 1704 року мінімум стоїть тут
Тут живуть нащадки коломацьких козаків, які розселилися на цих казенних хуторах ще у ХІХ столітті. У багатьох прізвища – Гладкі. Цілком імовірно, вони – нащадки козака Коломацької сотні Омелька Гладкого, що згадується у переписі Охтирського полку ще у 1704 році. А у переписі 1718 року – він же згадується уже з родиною.
Фото 4: ось іще той же дуб із трохи більшої відстані, крона метрів 30. Вражає!
До речі, Лісництво, вірогідно – це колишній хутір Согоконів, назва якого походила від іншого прізвища – Согоконь. Ще до того цей же хутір, напевно, називався Корніївським. Баранівка – бо жив там колись дядько на прізвисько «Баран», а чому ще одна Гладківка називається Сумська – ніхто вже й не пригадує. Але на кожному з хуторів і досі живуть люди!
Фото 5: Альтанка на Баранівці
Місцеві тут добре знають ліс. А ліс – знає їх. І захищав в історії не раз: скажімо, під час розкуркулення і колективізації за радянських 1930-х багатьох виселяли не тільки з домівок, а і з села – намагались вивезти на Сибір. Але тікали і повертались до свого лісу. Жили потихеньку. Під час Голодомору в лісі ховали припаси й худобу, тим і рятувалися. А у колгоспі з місцевих майже ніхто й не працював урешті...
Фото 6: Шафа в одній із садиб, не міг не сфотографувати!
Тут живуть люди, що більше за блага цивілізації цінують особисту незалежність і звикли покладатись виключно на власні сили. Хто свій – тому завжди допоможуть. Багато чого можна було б розповісти – але нехай пізніше.
Фото 7: А це – Гладківка Сумська. Ліворуч двори, праворуч дуби - круто, що там казати!
Коли заїжджаєш на Гладківку, то після довгої дороги лісом, на в’їзді – жовто-блакитний прапор. Коли були там, якраз Вербна неділя була - все зеленіє, бузок цвіте попід дворами і квіти у лісі. І прапор. Живуть люди, українці, в гармонії з природою. І цінують своє.
Фото 8: Прапор на в'їзді до Гладківки. Тут живуть українці!