Це все колишні казенні хутори. Коломацькі.
Мирошниківка зараз займає територію, на якій були розташовані історично також і хутори власницькі. Та ще й виморочний хутір. Який можна віднести і до казенних, і до власницьких. Точніше, який колись був власницьким, а потім став казенним. Саме тому і “Виморочний”. Точніше, тому, що у його власника з тих чи інших причин не лишилось спадкоємців. А вже в результаті цього хутір перейшов у власність казни. Це було “виморочне майно”. І тому його саме так і називали. А ще Морозинський/Морозинівський. Це була первинна його назва. За прізвищем власника, який власне не передав хутір спадкоємцям. Але вона не була заміщена остаточно назвою “Виморочний”. Використовувались обидві.
Але усі ці хутори — окремі теми і окремі історії.
Зараз саме про зазначені в заголовку.
Усі ці назви, окрім Прядківки, точно пішли від прізвищ мешканців цих хуторів.
А Прядківка, якщо довіряти переліку населених пунктів Харківської губернії за даними 1864 року (видання Міністерства внутрішніх справ 1869 року), мала альтернативну назву Бездітків.
Адже там показаний саме казенний хутір “при колодцах” - “Прядкин (Бездетков)”.
Назва Бездітків теж точно від прізвища його мешканців.
Але в переліку волостей та поселень Харківської губернії, складеному Санітарним бюро в 1909 році, в складі Коломацької волості Валківського повіту зазначені окремо і “Бездеткин” и “Прядкин”.
Мабуть, просто обидва погляди на одну й ту саму реальність мають право на існування. З одного боку, на якісь хутора, що складались з різних частин. З іншого, на окремі хутора, що просто знаходились поруч. Все, звичайно, умовно. Але самого факту це не змінює.
Прядківка існує і зараз.
Бездітків почали згадувати раніше.
Казенний хутір Явтухів (Євтухів) або Явтушенків (Євтушенків) на Коломаччині був явно не один. Але зараз мова саме про той, що був ближче до Каленикова, між Калениковим та Крамарівкою. Саме про той, що відповідає сучасній же Явтухівці донедавна Різуненківської сільської ради Коломацького району (зараз - вже Богодухівського).
Всі ці хутори виникли в 19 сторіччі. В 18 їх ще нема. Принаймні, згадок про них нема.
Хоча, найімовірніше, саме в кінці 18 сторіччя вони вже й починали виникати. Деякі з них. Перші з них. Люди вже починали там селитися. Мабуть, їх виникнення не було одномоментним. Але до “офіційного оформлення” хуторів тоді ще, здається, не дійшло.
Вже в сповідному розписі Георгіївської церкви Каленикова (Георгіївського) 1797 року (ДАХО, ф. 31, оп. 141, спр. 100а) серед підданих різних власників та різних же населених пунктів окремо виділені дві групи саме “казенних обивателів”. Мешканці першої передують підданим “деревни” Очеретоватої Панаса Пирлика. Судячи з прізвищ селян (Дригайло, Ведмідь, Безрук, Ільченко), дуже вірогідно, це мешканці у подальшому казенного хутора Очеретоватого (Очеретова). Друга група зазначена після “Виморочного” хутора майора Морозинського (сам він на той час вже помер). В ній присутні селяни з прізвищами Явтушенко, Ільченко, Крамар. При цьому, переважна більшість саме Явтушенків. І, дуже ймовірно, що у подальшому їх зазначали вже в хуторі Я/Євтуховому (Я/Євтушенка). А потім поблизу виникли і інші хутори. В тому числі, цілком можливо, і шляхом виділення/відділення від первинного/первинних. Хоча і нові мешканців з тих самих колишніх “військових обивателів” Коломака там, очевидно, з'являлись. Ці процеси, ймовірно, йшли паралельно. Розвиток та розширення хуторів і за рахунок природнього зростання населення (народжуваність тоді була велика) і за рахунок нових поселенців -”обивателів”, в подальшому державних селян.
Але, в будь-якому разі, саме назв поселень цих “казенних обивателів” в цьому документі ніяких не зазначено. Хоча, очевидно, що жили вони відособлено і саме вже в якомусь хуторі/хуторах.
В сповідному розписі Георгіївської церкви Каленикова (Георгіївського) 1822 року (ДАХО, ф. 40, оп. 110, спр. 831) серед хуторів, про які йде мова в першому рядку заголовку,окремо виділені та присутні тільки “хутора Евтухового войсковые обыватели и их домашные”. А от, до речі, окремо виділені “військові обивателі” хутора Очеретоватого там вже є. І тільки. Тільки ці два казенних хутора. Решта — власницькі піддані та той самий “гібридний” Виморочний хутір. Це не пряме, але підтвердження, що саме мешканці цих двох хуторів присутні в “сповідці” цієї церкви вже в 1797 році. А, якщо порівняти сам склад мешканців з цих двох документів, це припущення виглядає вже майже як достовірне.
Серед окремо виділених та зазначених прочан в “сповідці” Миколаївської церкви Коломака того ж року цих хуторів (з першого рядка заголовку) теж нема. Хоча, загалом, казенні хутора там теж присутні. Наприклад, хутір Сидоренків (“Въ хуторе Сидоренковомъ войсковые обыватели”). Сучасне Сидоренкове. Є також хутори Кисів (“Въ хуторе Кесевом”) та Мозулів (“Въ хуторе Мозулевом”). Але Прядківки, Крамарівки, Мирошниківки чи в подібних варіаціях нема.
В “сповідці” Успенської церкви Коломака того ж року їх теж ще нема. Там є, наприклад, власницькі Леонтіївка, Петропавлівка, Трудолюбівка. Та й, взагалі, до причету Успенської церкви Коломака ці населені пункти ніколи не відносились. А Тихонівської церкви Сидоренкова тоді ще не існувало. Тому, очевидно, воно саме, точніше його “попередник”- хутір, присутній в “сповідці” Миколаївської церкви Коломака. Інших“кандидатів” серед церков на роль причета для цих хуторів просто нема.
Тобто, в 1822 році серед зазначених (в першому рядку заголовку) хуторів існував тільки Явтухів (Євтухів). З “підвищеною концентрацією” серед мешканців саме Євтушенків (Явтушенків). Але, наприклад, і Бездітки там були. І не тільки.
Це щодо того, що хутори могли теоретично зливатись один з одним. А колись, навпаки, відділятись один від одного, виділятись один з одного. Але стверджувати в даному конкретному випадку щодо цього нічого не будемо.
Зазначимо лише, що в метричних книгах Георгіївської церкви Каленикова (Георгіївського) 1836-37 років регулярно згадуються казенні селяни, “обивателі” і хутора Явтухового (Євтухового). Дуже часто саме Євтушенки (Явтушенки). І вже такі ж казенні обивателі, селяни хуторів “Бездеткового”, “Крамаревого”, “Мирошниковой”. А серед їх мешканців, відповідно, Бездітки, Крамарі (Крамаренки), Мирошники (Мирошниченки).
“Військові обивателі” хутора Явтухового регулярно згадуються, наприклад, і в метричній книзі тієї ж церкви того ж села 1829 року. А також і “Бездеткового”. Є згадка і “Мирошникового”. А ось назва хутораКрамарів/Крамаренків в записах цієї метричної книги ще відсутня. Але саме прізвище Крамаренко згадане відносно мешканців Явтухового.
Відсутні згадки хутора з похідною назвою від прізвища Крамар/Крамаренко ще і в метричній книзі Георгіївської церкви Каленикова (Георгіївського) 1831 року.
Прядківка в цих документах, як мінімум того часу, до речі, взагалі не згадується. Ані в “метриках” 1829, 1831, ані 1836-37 років. Принаймні, така чи подібна назва.
Як і Гайдалемів не перейменовували в Різуненкове.
Хутір Різуненків та його мешканці, серед яких багато саме Різуненків, окремо виділений в “сповідці” Миколаївської церкви Коломака 1822 року. Гайдалеміва там нема. До речі, в довіднику метричних книг, що зберігаються в ДАХО, альтернативна назва хутора, який відносився до причетів церков Коломака, подається як “Гайдамин”.
Помилки бувають багато де. А ще більше буває того серед назв, прізвищ та подібних власних імен, що можна назвати варіаціями.
Хутора “Гайдалемин” та “Прятчин” (є там поруч і “Крамаренков”, до речі) позначені вже на 10- верстовій Спеціальній карті Західної частини Російської імперії 1826-1840 років.
Але і Гайдамин/Гайдалемів і Прятчин/Прядчин/Прядківка чи то просто як альтернативні назви, чи в якомусь сенсі окремі одиниці виникли точно пізніше Різуненкова та Бездіткова/Бездітка відповідно. Хоча, на відміну від “Бездеткова” та “Прядкова” в переліку Коломацької волості 1909 року назва “Гайдалемов” позначена саме як альтернативна для хутора “Резуненков”, а не як окремий населений пункт.
Звідки самі ці назви? Маються на увазі саме Гайдалемів/Гайдемів та Прядчин/Прядків. Якщо чесно, я не знаю. Коломацькими прізвищами, здається, вони не пояснюються. В Коломаці були прізвища Гайдар та його ж варіація Гайдаренко. Чи могли могли від них виникнути видозмінені (перекручені) назви Гайдемів, Гайдалемів? Не знаю. Чи могло чиєсь прізвище, приміром, Прядко чи Прядка мати відношення до назви хутору? Теж просто не знаю.
Але на тій же карті - “триверстівці” Шуберта позначено хутір “Резуленковъ (Гайдалеминъ)”,основна назва якого (“Резуленковъ”), очевидно, містить перекручення від “Резуненків”. То й назва “Гайдалемів” могла бути перекручена від якоїсь варіації, похідної від прізвища Гайдар/Гайдаренко.
В першому виданні Пам'ятної книжки Харківської губернії 1862 року в складі Коломацької волості Валківського повіту вже показані і хутір “Явтушенков” (при цьому, і “ Явтушенков 1” і “ Явтушенков 2”; той, про який тут йде мова, саме другий), і “Крамарев”, і “Мирошников”, і “Прядчик” (очевидно, з помилкою “Прядчин”). Різуненкова чи Гайделеміва, чи в подібних варіаціях там нема. Проте є “Руденков”, якого, здається, ніде в інших джерелах нема. Тому є підстави припускати, що це грубе перекручення від “Резуненков”. Стверджувати не будемо. Але там взагалі дуже багато друкарських помилок та перекручень.
В переліку населених пунктів Харківської губернії за даними 1864 року (видання Міністерства внутрішніх справ 1869 року) також згадуються всі ці казенні хутори: “Крамарев”, “Явтушенков 2-й” (при чому з додаткових даних, розміщених у виданні, цілком зрозуміло, що саме цей “другий” відповідає за розташуванням тому, про який йде мова), “Резуненков (Гайдалемин)”, “Мирошников (Мерошников)”, “Прядкин (Бездетков)”.
Є всі вони і впереліку волостей та поселень Харківської губернії, складеному Санітарним бюро в 1909 році, в складі Коломацької волості Валківського повіту: “Бездеткин”, “Крамырев”, “Мирошников”, “Прядкин”, “Резуненков (Гайдалемов)”, “Явтушенков 2”.
І, як вже зазначалось, Прядчин та Бездітків саме окремо.
Автор: Олександр Подолянко