Та трохи про Білоусове також.
Шелестове не засновував, звичайно, ніякий “козак Шелест”. Тим більше ще в 18 сторіччі. І ніякого історичного підґрунтя легенди про гіпотетичні зв'язки різних поселень в різних українських регіонах та інших країнах з подібними та співзвучними назвами теж не мають. Хоча, в принципі, назви поселень з джерелом походження похідним від прізвищ їх перших поселенців взагалі не рідкість. І в цих краях, безумовно, теж досить часто трапляються.
Те ж саме сусіднє Білоусове отримало цю свою назву за прізвищем одних з перших своїх поселенців — Білоус (Біловус). Правда, були вони селянами. Державними або казенними селянами, родом до цього з Коломаку. Тоді. Коли цей хутір виник. Від того ж самого Коломака. Чи були ці Білоуси до цього постійно та безперервно коломацькими ж членами козацької громади в період, коли це слобідське козацтво там існувало, стверджувати не буду. Насправді, це можливо доволі точно відслідкувати за документами, що збереглись в архівах. Але це не є безпосередньою метою тут і зараз.
Як мінімум, прізвище “Белоусъ” присутнє серед козацьких підпомічників в ревізії містечка Коломаку 1744 року (РДАДА, ф. 350, оп. 2, спр. 190, арк. 139зв.), а “Белоусий” в переліку козаків та їх “спомагателів” Коломаку 1726 року (ЦДІАК, ф. 1721, оп. 1, спр. 121).
Здається, вони переходили з категорії до категорії. Принаймні, якась їх частина. Принаймні, в певний період серед підданих -прочан коломацьких церков кінця 1770-х років теж достеменно були Білоуси. Цілком можливо, до речі, що ці піддані Білоуси згодом перейшли та потрапили в категорію “військових обивателів”. В ті часи там такі переходи були можливі. І з козаків та “військових обивателів” у тоді ще “вільні” піддані. І в зворотньому напрямку. І відбувались також. Час від часу. Але це окрема тема. В будь-якому разі казенними коломацькими селянами згодом Білоуси (Біловуси) точно були. І назву хутору за власним прізвищем вони точно дали. То ж коріння і хутора і його назви в тому самому Коломаці. А Коломак точно абсолютно переважно колись був козацьким. Коли ще існував полковий устрій Слобожанщини. До 1765 року. Тому, принаймні деякі підстави для твердження про те, що хутір Білоусів, а в подальшому сьогоднішнє Білоусове, має коріння, пов'язане з козаками Білоусами, є та мають право на існування. Хоча, повторюсь, хутір цей виник вже в середині 19 сторіччя. І тоді не тільки Білоуси ці, а багато хто ще з достеменним корінням з козацької колись громади того самого Коломаку, були вже навіть не “військовими обивателями”, а саме державними селянами.
Так само первинно, як казенний хутір від Коломака з мешканцями того ж загалом козацького походження, але тоді вже селянами, саме звідти родом, виникло і Шелестове свого часу. І час цей був приблизно той самий, в який виникло сусіднє Білоусове. Середина -друга половина 19 сторіччя. Тоді та первинно це були саме хутір Шелестів та хутір Білоусів.
Білоусів, повторюсь, назву свою отримав з одним з місцевих прізвищ. Це прізвище, до речі, було широко розповсюдженим і серед мешканців самого Шелестова. Але назва Шелестова не була і не є похідної від прізвища.
І ще раз повторюсь, ані першого, ані другого поселень в 18 сторіччі ще достеменно та безсумнівно не існувало. А будь-які легенди з цього приводу, хоч красиві в їх основі знаходяться фантазії, хоч ні, залишаються та залишаться лише легендами.
А ось на так званій “триверстовій” карті Шуберта 1869 року присутні вже обидва хутора.
Присутній казенний хутір Шелестів (“Шелистовъ” (“Шелистовой”) “при колодязях” і в Переліку населених місць Харківської губернії за даними 1864 року (видання Міністерства внутрішніх справ 1869 року). Правда, хутора Білоусова там нема. Чи ще нема. Чи просто окремо нема.
До речі, назви і Цепочкиного, і Пащенівки, і Гладківки, і Панасівки поблизу походять теж від таких самих коломацьких, колись козацьких, а потім вже селянських прізвищ. А саме: Цепочок (Цепочко), Пащенко, Гладкий, Панасенко. І самі ці поселення — первинно такі самі хутори, що виникли в другій половині 19 сторіччя.
Але не Шелестового. Шелестового достеменно не від прізвища Шелест і взагалі не від будь-якого з місцевих прізвищ. Хоча Шелестів первинно такий самий казенний хутір, що виник приблизно тоді ж.
Але сам цей топонім на цьому місці чи приблизно на цьому місці — значно раніше.
Вже на Геометричному плані Валківського повіту (Валківської округи) 1784 року приблизно там позначено розташування топоніму “долина Шелестова”. Неодноразово згадується ця ж назва і в так званих “Економічних примітках” до того самого плану (ДАХО, ф. 24, оп. 3, спр.4).
Як і в подальших вже документах..
Але, насправді, така чи подібна назва там існувала вже і значно раніше 80-х років 18 сторіччя.
Свідченням цьому є, приміром, документ ще ... 1647 року.
А саме, документ, датований власне тим самим 1647 роком під назвою-заголовком “Роспис против чертежу Городново острогу досмотру и меры Михайла Наумова” (РДАДА, ф. 210, оп. 12, спр. 174, арк. 167-175).
В основному цей документ містить опис тоді тільки-но заснованого та збудованого Городного острогу. А разом з тим, крім того, опис місцевості навколо того самого Городного острогу, в тому числі, в досить широких межах. Включно з загальним описом місцевості вздовж усієї течії річки Мерла. Та в бік від цієї течії до тієї ж річки Коломак.
Це документ Московської держави та з точки зору Московської держави. Але назви, ті топонімічні орієнтири, якими оперує цей опис, напевно були тоді і там загальними та загальновживаними для мешканців з усіх боків тогочасного прикордоння. Так само, як і назви, наприклад, річок Мерли та Коломака чи назви Колонтаївої Гаті та Груцького броду, які в цьому документі (і не тільки цьому того періоду) теж згадуються.
А на аркушах 173-174 там присутня згадка і “Шелестова изрога”. Далі просто цитата:
“А от тое Колонтаевы Гати и от реки Мерла от лесу по перег прямо степю к Коломковскому болшому лесу к Шелестову изрогу десят верст 300 сажен а по смете и по сказке Волновских Стоничного Головы Огофона Шерапова да Семена Сезенова да Хотмышенина с[ы]на боярского Тита Чортова тово Коломковского лесу к речке Коломку поперег версты з две”.
“Изрог” цей, до речі, чи синонім цього терміну “рог”, або українською “ріг”, тоді позначав певні особливості рельєфу, пов'язані з системою ярів та/або їх конфігурацією. Як, насправді, і позначення тих самих “долин” на тому ж Геометричному плані 1784 року присутні та йдуть вздовж тих самих ярів.
А ще, опис цей, хоч і достатньо лаконічний, не залишає особливих сумнівів тієї конкретикою, яка в ньому міститься, що мова йде саме про ту місцевість, де в подальшому багато разів згадується вже й “Шелестова долина” та ще пізніше виник спочатку хутір Шелестів, а вже зараз існує і то саме Шелестове.
Поселень, до речі, в 1647 році там, ані на місці Шелестова, ані десь безпосередньо поблизу достеменно ніяких не існувало. І Коломака як поселення ще достеменно не існувало. Хіба що якісь “уходи” та “уходницькі промисли” українців-”черкас” тоді в цих місцях були чи могли бути. В тому числі, пасіки та пасічники, які поблизу них жили. Теоретично навіть можна уявити, що саме вони і могли дати цю назву. Хоча і як можлива версія це суто гіпотетичне припущення. Гіпотетично ж, навіть, не можна цілком виключити і ймовірність того, що назва ця могла б бути пов'язана з якимсь прізвищем того часу та такого контексту. Хоча і можлива пов'язаність така дуже мало ймовірна в реальності. Але з прізвищами мешканців в подальшому Коломака, а тим більше хутора Шелестова, ця назва зв'язку ніякого безсумнівно не могла мати, не мала і не має.
І зовсім не виключено, а насправді більш ймовірно, незважаючи на усі “рельєфні особливості”, що “Шелестовим” первинно був сам Коломацький ліс або якась його частина. З досить прозорим та інтуїтивно зрозумілим джерелом походження назви. Це теж лише припущення. Принаймні, на основі тих даних, посилання на які тут присутні. Але в будь-якому разі назва з такою складовою там була достеменно вже в середині 17 сторіччя.
Зображення фрагмента документу 1647 року з тією самою згадкою “Шелестова” топоніма на підтвердження цього до допису і додається.
Автор: Олександр Подолянко