Цей маленький документ 7156- го або скорочено 156 року за тогочасним “візантійським” літочисленням, або 1648-го року за сучасним, згадується зокрема в праці історика Віктора Юркевича “Еміграція на схід і залюднення Слобожащини за Б. Хмельницького”.
“Пасіки по Коломаку описав р. 1648-го В. Суворов. Тут було 6 пасік в 2-7 верствах одна від одної; пасічники живуть тут під "державою" п. Потоцького і п. Сокольського 7) (Полтавського державця; Сокольському дають данину), пасіки ніби заведено ще 30-ми роками (за 10-20 років перед тим - безперечно відомості непевні) 8 ) (М. Д., Блгр, ст. 368, а. 320*)”.
* скоріше за все, в частині номера сторінки архівної справи, це посилання — друкарська помилка видання.
Можливо, Віктор Дмитрович зміг би розповісти і більше. Принаймні згодом. Але займався він, учень Михайла Грушевського, цією науковою історичною працею в страшні 30-ті роки 20 сторіччя. Поки займався. Бо в 37-му був засуджений до 10-ти років ув'язнення в таборах та потрапив до ГУЛАГу в Воркуту. Де він і помер в 39-му.
Так що зміг та встиг розповісти те, що зміг та встиг.
Сам же документ, наскільки мені відомо, ніде та ніколи не публікувався. Його розшифровка.
Маленький, але той, що несе в собі все ж велику інформацію.
Так склалось, що цією історію взагалі не прийнято було займатись. Можливо, саме тому, що особиста історія декого “навчила” інших оминати багато з історичних питань. Хоча б для того оминати щоб раптом не вступити в якийсь конфлікт з офіційною міфічною концепцією чи то радянського чи то російського імперського зразку. Тому і страшно, мабуть, було займатись загалом питаннями української історії. Така вже в нас історія. Що нею, як мінімум, було страшно займатись. То й “не цікаві” виявлялись ці питання.
А якась реальна зацікавленість, яка все ж, так чи інакше була, задовольнялась міфами та легендами. Простір відсутності фактів історичних досліджень заповнювався відвертими вигадками. Чи то тому, що загалом “природа не терпить порожнечі”. Чи тому, що ці вигадки, зважаючи на свою відверту казковість, не становили загрози тим самим міфологізованим ідейним конструкціям.
Проте вони становлять загрозу правді. Просто тому, що самі по собі вони не є правдою.
З одного боку, це і правда лише маленький документ, що відзеркалює лише невеличкий локальний епізод реальної історії. Просто, отримавши відповідний наказ, в конкретний день конкретного року визначений службовець Московської держави поїхав і лаконічно описав кілька пасік “литовських людей”, що тоді існували вздовж річки Коломаку. Робити якісь глобальні висновки з цього нема ніяких підстав. Чи усі це були пасіки, з тих, що там тоді існували? Скільки їх було до того? Скільки після? Що було до, що після? Безліч деталей та безліч питань, уточнити які та дати відповідь на які, звичайно, цей документ не може.
З іншого ж боку, це і просто клаптик реальної історії. І в цьому він має, хоч і частково, глобальне значення. Як частина. І це безпосереднє свідчення загальної картини перших спроб колонізації тих територій в 17 сторіччі. Ще до появи там поселень. В контексті, до речі, того ж питання первинного етапу колонізації Західної Слобожанщини в цілому. І ще ширше — Слобожанщини загалом.
Картини, яка являла собою саме “уходницьку” колонізацію цих земель та територій з боку українців, що вже жили осіло трохи західніше. В межах тієї самої умовної Полтавщини. В тому числі, і в тій самій конкретній Полтаві.
Колонізацію шляхом започаткування різноманітних промислів. Буд, варниць, млинів. А головним чином — пасік.
Ніяких “класичних” поселень в цій місцевості тоді не існувало. “Коломак як городище” “родом” з 1571 року — це просто оксюморон. Подібний до “живого мерця”. Сучасний Коломак виник в 1680 році. Давні городища в межах умовної Коломаччини були, звичайно, і тоді. І зараз є. Як і вздовж течії річки Коломак в цілому. В тому числі, в “полтавських” її межах. Тобто в тих, які називати та вважати саме слобожанською Коломаччиною точно не прийнято. І це не Коломак як поселення, очевидно. І, навіть, нема ніяких підстав вважати, що хоча б саме на його місці.
А ось пасіки та пасічники, які на цих пасіках мешкали, “родом” з тієї самої Полтави в тому самому 1648 році в цій місцевості вже достеменно були.
І історія лишила тому безпосереднє документальне свідчення. Насправді, не єдине. Не тільки це. Але тут саме про конкретний документ.
І ще. Буквально один нюанс, одне уточнення.
Щодо історичних документів ніколи не треба забувати про контекст того, хто їх оформлював, з якого боку і про контекст часу, коли цей документ був оформлений.
Це загальне уточнення. Але, просто приміром. Слово “поляк” з цього документа, напевно, має не той сенс, який ми вкладаємо в нього зараз. Принаймні, тут це не позначення національності. А просто позначення тогочасного підданого Речі Посполитої. А, приміром, “полякъ Мишка Иванов”, майже напевно, і не поляк в сучасному розумінні і не “Михайло Іванов”, беззаперечно, в тогочасному розумінні з точки зору сучасного сприйняття. Як цього “Михайла Іванова” називали в тогочасній Полтаві і як він сам себе називав ми можемо тільки здогадуватись. А ось в цьому документі Московської держави ця людина, очевидно, позначена просто за іменем та по батькові “на московський манер”. Не більше того. Хоча і не менше. Це і справді, якщо тоді ніхто не помилився фактично, був якийсь Михайло Іванович.
P. S. І ще. Окрім іншого, в архівах збереглись також і документальні реєстри, переписи та численні згадки загалом мешканців умовної Гетьманщини, з “точки зору” самої цієї умовної Гетьманщини. І імена, які згадані в цьому документі, можна намагатись порівнювати та порівняти і з цими даними також. Лише приміром, Іван Рись, присутній в реєстрі Війська Запорозького 1649 року в складі “Пултавської сотні Петрашова” Полтавського ж полку.
P.P.S. Валківський або Можевський острог, до речі, тоді знаходився не на місці сучасних Валок. А набагато ближче до сучасного Перекопу. Ніж до Валок. Це щодо питання про приблизне місце розташування пасік вздовж річки Коломаку, виходячи з даних цього документу.
РДАДА, ф. 210, оп. 12, спр. 268, арк. 243
// Арк. 243
156-го году февраля въ 2 де[н] по Гдрву Црву и Великого Кнзя Алексея Михайловича Всея Русии указу из Можевского города Валок посылан был чюгуевской станишной Голова Василей Суворов с товарищи по реке по Коломку переписыват и ссылат ис пасекъ литовскихъ людей и за Коломкомъ стоит пасека от Можевсково верстъ в десяти а в ней живет поляк Васка а пасека де та поляков Плотавских жилцов Тараса Турганова (Пурганова ?) да Федора Рубцова (?) да Еремея Зайцова а под державою де они пана харунжево сна Краковского а он де у них наемъщикъ живет одно лето а в котором году та пасека завелас и по чему веленю и того он не ведает
да от той пасеки отехавъ версты з две стоит пасека а в ней живет полякъ Мишка Иванов а та де пасека поляков Данила Сидака да брата иво Грицкова Сидака а живут де они в Плотаве под державою пана харунжево сна Краковсково а он де Мишка у них наемщикъ а завелас де та пасека лет з десят по веленю пана харунжево сна Краковскаго
да от той пасеки вперед вниз по Коломку отехавъ верстъ с пят стоит пасека а в ней живет полякъ Фенка Федоров а та де пасека Плотавсково жилца поляка Афонаса Илинсково под державою де пана харунжево сна Краковскаго а он де Фенка у нево живет в той пасеке годы с три а завелас де та пасека лет з дватцет по веленю пана харунжево сна Краковсково
да от той пасеки отехав верстъ семъ стоит пасека а в ней живет полякъ Ивашка Нос а пасека де та Петраша Казака да Савки Педашенка а живут де они в Плотаве под державою пана харунжево сна Краковсково а он де у них наемщикъ а завелас де та пасека лет з двенатцет по веленю пана харунжево сна Краковского
да от той пасеки едучи версты з три вниз по Коломку стоит пасека а в ней живет [п]оляк[ъ] Степанко (?) а пасека де та поляка Ивана Рыся а жив[ет] в Плотаве под державою де пана харунжево сна Краковсково а завелас де та пасека лет з дватцет а по чьему веленю и того он не ведает
да от той пасеки версты з две по Коломку вниз стоит пасека а в ней живет поляк Синка а пасека де та поляков Никифером зовут да Василемъ Островерхий а живут в Плотаве под державою де пана харунжево сна Краковскаго а он де у них наемщик а в котором году та пасека завелас и по чьему веленю и того он не ведает
и в тех пасеках те литовские люди пасешники сказали что дают де они дан с тех пасекъ державцу Плотавскому пану Адаму Соколскому а что де Гдрвъ указ что велено их ис пасекъ сослат и они де Гдву указу не силны будут де велит имъ ис пасекъ выттит державец Плотавской пан Соколской и они де пасеки свезут
Автор: Олександр Подолянко