На карті Харківської округи 1927 року позначено розташування населеного пункту “Согоконів” десь між сучасними Трудолюбівкою, Панасівкою, Цепочкіним та Гладківкою донедавна Коломацького району. А тепер вже Богодухівського.
У переліку землевласників (10 і більше десятин) Коломацької волості Валківського повіту 1919 року (ДАХО, ф. Р-89, оп. 2, спр. 5) серед власників ділянок в “пуст. Корнеевской” вказані зокрема: Согоконь Федір Васильович, Василь Федорович, Василь Михайлович, Федір Семенович та Матвій (ділянка 36 3/4 десятин), Согоконь Костянтин Федорович (ділянка 12 десятин), Согоконь Матвій Григорович (ділянка 10 десятин).
Ця Корніївська “пустошь” (під № 139) позначена вже на Геометричному плані Валківського повіту 1784 року. І приблизно саме там, де в 1927 році і показано розташування цього “Согоконіва”. В 1784 році вона належала полковнику Михайлу Івановичу Боярському. На карті ж Шуберта - “трьохверстівці” 1869 року приблизно там же позначено, до речі, в тому числі, розташування безіменних хуторів (літерами “Х” та “Х-ра”) та хутора Корніївського (х. Корнеевский). Напевно, цей Корніївський вже тоді отримав назву саме за назвою “пустоші” до цього. А хутір Согоконів пізніше, напевно ж, за прізвищем нових власників ділянок в межах цієї колишньої пустоші. Які, мабуть, там і оселилися. І заснували той хутір.
Коли це сталось?
За даним межування 1861 року (РДАДА, ф. 1354, оп. 565, частина 2) землі Корніївської пустоші належали: дійсній Статській радниці Параскеві Миколаївні Павловичевій (“Павловичевой”), Титулярній радниці Катерині Михайлівні Решетовій, Надвірній радниці Ганні Максимівні Суліміній “ (“Сулиминой”) “с прочими”, Статському раднику Петру і Штабс Ротмістру Миколі Йосиповичам (Осиповичам) Рудзевичевим.
Як бачимо, Согоконів тоді ще серед них нема.
З іншого боку, цей хутір присутній в переліку волостей та поселень Харківської губернії 1909 року*. В складі, на той момент, Олексіївської волості Валківського повіту. Правда, його назва там дещо перекручена. Він названий “Сочаконев”. Але особливих сумнівів, що це саме той населений пункт, нема.
Тому досить впевнено можна сказати лише, що хутір виник наприкінці 19 — на початку 20 сторіччя. На жаль, більш точної інформації, принаймні на даний момент, щодо цього питання у мене нема.
Самого ж хутора теж давно вже нема. Позначення невеличкого хутора “Сивоконевка”, напевно перекручення того ж самого Согоконіва, присутнє ще на карті РСЧА 1941 року. А потім і воно зникає. І досить нетривала історія цього хутора залишилась тільки в історії ж. Але це саме історія, її частина. В тому числі, чиясь особиста.
А звідки взялись ці Согоконі? І ким вони були? Прізвище, насправді, досить рідкісне.
Єпархіальне видання “Известия и заметки по Харьковской епархии” за № 21 від 15 листопада 1908 року повідомляло у відповідному розділі оприлюднення офіційної інформації, що церковним старостою Троїцької церкви села Покровського Валківського повіту 19 жовтня того ж року було затверджено селянина Костянтина Согоконя. Аналогічне повідомлення про затвердження того ж Костянтина Согоконя тим же церковним старостою тієї ж церкви міститься й у тому ж виданні роком раніше. А точніше в № 22 від 30 листопада 1907 року повідомлялось про затвердження його на цій посаді з 19 листопада того року.
Покровське тоді було найближчим до хутора Согоконіва селом. Тобто населеним пунктом, де була власна церква. Насправді, це і відображав даний факт. Факт того, що Согоконі вже мешкали поруч, були прочанами цієї церкви. І, як видно, брали участь у житті громади і вказаним чином. Але самі вони походили все ж не з Покровського. До того ж Покровське було відносно молодим населеним пунктом.
До речі. Про зв'язок між Корніївською “пустошью” ще з Плану 1784 року, хутора “Корнеевский” з карти Шуберта 1869 року та хутора Согоконів. За даними “Довідкової книги для Харківської єпархії 1904 року” до причету Троїцької церкви Покровського відносився і хутір “Корнеевская пустинь (Согоконь тожь)”.
5 липня 1850 року поміщик Губернський секретар Григорій Вікторович Поклонський писав в довіреності (ДАХО, ф. 31, оп. 141, спр. 316, арк. 601):
“Михайло Согоконь
Прилагая при этих объявлениях в Валковскую Ревизскую Комиссию и при оных в двух Экземплярах Ревизския Сказки о дворовых людях и крестьянах мне принадлежащих, и умершей Подполковничей Дочери Веры Верещагиной Состоящих в Опекунском моем Управлении села Ново-Ивановки, Поручаю тебе представить оные Куда Следует и получа Квитанцию о приеме Этих сказок Доставить мне. - Помещик Губернский Секретарь Григорий Викторов сын Поклонский
При даче сей доверенности дворовому человеку Михайлу Согоконю и собственною рукою подписанною свидетелем был Губернский Секретарь Андрей Максимов сын Рокитнянский
при дачи сей доверенности свидетелем был и руку приложил Губернский секретарь Максим Васильев сын Вдовицин (?)
Июля 5-го дня
1850-го года
Сия доверенность принадлежит
Дворовому человеку Михайлу
Семенову Сыну Согоконю”.
Такі довіреності власним селянам в той час вже не були рідкістю. Але це було все ж свідчення і наявності освіті, і наявності відповідного ступеню довіри з боку поміщика. І відповідного статусу цього Михайла Семеновича Согоконя загалом. Не рідкістю були і випадки, коли поміщики відпускали таких освічених власних помічників на волю.
Що ж до самих дворових селян Согоконів, то в ревізії села Ново-Іванівки того ж 1850 року цього ж Григорія Поклонського показано, що ця родина переведена з “деревні” Романівки Вовчанського повіту в 1839 році (ДАХО, ф. 31, оп. 141, спр. 318, арк. 267зв.). І там вже вказані, вірогідно, і майбутній церковний староста Троїцької церкви Покровського Костянтин Федорович Согоконь, що присутній і в згаданому переліку землевласників 1919 року. І Матвій Григорович, і Федір Васильович, і Федір Семенович з цього ж переліку.
Не буду стверджувати але, здається, це була єдина родина на прізивще Согоконь у цих місцях. Принаймні, на просторах сучасного Богодухівського району. Тих місць, які історично можна назвати і Коломаччиною, і Валківщиною, і Краснокутчиною. І які так в різний час називали. І називають зараз.
А в останній 10-й ревізії Ново-Іванівського (в даному конкретному випадку вона датована 1857 роком) того ж поміщика (ДАХО, ф. 31, оп. 141, спр. 425) серед членів цієї родини Согоконів присутній вже і Василь Михайлович. Також, вірогідно, один з землевласників з переліку 1919 року. Син того самого Михайла Семеновича, якому поміщик Поклонський і надавав довіреність.
Примітно, що сторінка з інформацію щодо цих селян в даній ревізії перекреслена олівцем і ним же зверху дописано: “Причислены к Алексеевской волости”.
Такі ж позначення присутні і щодо інших дворових селян з даної ревізії. Напевно, вони були зроблені пізніше часу проведення самого перепису. Можливо, вже після скасування кріпосницького права. І, скоріше за все, не мали індивідуального відношення до селян. Можливо, ці помітки просто відображали якісь зміни в адміністративно-територіальному поділі. Але це лише припущення.
* “Список волостей и селений Харьковской губернии составленный Санитарным бюро в 1909 году”, Харьков, Типография “Печатное дело”, 1909.
Автор: Олександр Подолянко