На карті Харківської округи 1927 року неподалік Різуненкового позначено розташування населеного пункту Гришків (Горбовський).
Але, насправді, історично Гришків та Горбовський - два різних населених пункти. Що просто розташовувались поруч.
Горбовського чи його “спадкоємців” серед населених пунктів зараз не існує. Принаймні, в територіальному вимірі. Тобто на місці, де він колись перебував, люди зараз постійно не мешкають.
Він не зазначений вже серед населених пунктів Коломацької волості Валківського повіту в переліку волостей та поселень Харківської губернії, складеному Санітарним бюро в 1909 році.
Хоча, з іншого боку, історія свідчить, що 1 квітня 1902 року під час селянських заворушень, що охопили тоді Валківщину та прилеглі райони Полтавщини, була розгромлена економія генерала Петра Перлика саме при хуторі Горбовському*.
Згадується цей хутір і в архівній справі, що містить перелік землевласників Коломацької волості Валківського повіту 1919 року (ДАХО, ф. Р-89, оп. 2, спр. 5) в графі, що описує місцезнаходження цих ділянок.
І знову ж таки, саме там, де згадується прізвище Перлик.
Мабуть, на початку 20 сторіччя він був просто дуже маленьким з точки зору кількості постійних мешканців. А, можливо, там тоді взагалі розташовувалась тільки економія та маєток/маєтки Пирликів (Перликів).
На радянській карті РСЧА 1941 року саме на цьому місці позначено розташування колгоспу “Новий труд”. І йому, майже напевно, відповідає позначення “Комуна Н. Труд” вже на карті Харківської округи 1927 року. Присутній “х. Новий Труд” і в складі Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області в офіційному довіднику щодо адміністративно-територіального поділу УРСР станом на 1 вересня 1946 року.
А протягом всього свого дорадянського історичного існування він належав саме Пирликам (Перликам). Принаймні, в період щодо якого про нього збереглись історичні свідчення.
Він ніколи не був великим.
В переліку населених пунктів Харківської губернії за даними 1864 року (видання Міністерства внутрішніх справ 1869 року) у власницькому хуторі “Горбовский (Пирликов)” при річці Коломак зазначено 10 дворів та 35 і 42 мешканців, відповідно чоловічої та жіночої статі.
Позначений цей хутір на Спеціальній карті Західної частини Російської імперії Шуберта. І на пізніший “триверстівці” Шуберта 1869 року він теж є.
Насправді, позначений хутір разом з земельною ділянкою вже на Геометричному плані Валківської округи (Валківського повіту) 1784 року. Під № 113. І вже тоді, станом на 22 жовтня 1775 року він належав Пирликам. А саме, сотнику Якову Семеновичу Пирлику. Зазначено тоді там і кількість підданих чоловічої статі, відповідно до даних останньої ревізії. Три.
Хутори Пирликів взагалі і сотника Якова Пирлика зокрема згадуються в документах і раніше. Очевидно, з контексту цих згадок, десь відносно поблизу Коломака. Можливо і в Горбовському. Можливо, вже в 1744 році. В ревізії Охтирського полку саме цього року за підпрапорними Хомою (Фомою) та Яковом Пирликами переписані піддані, в тому числі, в пасіці та хуторі на річці Коломаку. Але, ані назви, ані більш точне їх місцезнаходження там не зазначені. Як і в інших подібних випадках “ранніх” згадок хуторів Перликів. У всякому разі, інші ситуації, які давали б підстави для ототожнення цих згадок з конкретними місцями, мені невідомі. Тож, без наявності додаткової інформації не будемо робити якихсь припущень.
Але щодо припущень взагалі, все ж зробимо виключення.
Чому Горбовський? Чим пояснюється назва? Це тільки версія, яка не має ніякого додаткового ж обгрунтування. Але, в порядку виключення. Сам хутір знаходився майже на кордоні сучасних Харківської і Полтавської областей. І історично, також, там проходив кордон між Полтавщиною та Слобожанщиною. Безпосередньо поруч з Горбовським з полтавського боку розташовані Рівні. І населений пункт такий був. І топоніми Верхні Рівні і Нижні Рівні. І просто Коломацькі Рівні цю місцевість з давніх-давен називали. Чому? Мабуть, завдячуючи особливостям рельєфу. Там, дійсно, рівне місце у порівнянні з оточуючими. Якщо ж подивитись на мапу то, здається, походження локального топоніму хутора Горбовський можна пояснити саме антитезою до Рівнів, розташованих безпосередньо поруч. З точки зору саме рельєфу місцевості. Але, ще раз, тільки версія. Яка, можливо, не має нічого спільного з реальністю.
А від версій повернемось до історичних фактів.
В ревізіях Валківського повіту з 1782 до 1835 року підданих в хуторі Горбовському нема. Можливо, спочатку, в тому ж 1782 році, їх просто формально переписували не там. А в самому Коломаці. Але, ймовірно, принаймні деякий час вже в 19 сторіччі їх там не було і реально. Хоча стверджувати можна тільки те, що їх там не було документально точно.
В 1835 році присутні наступні ревізії в Горбовському:
1. “Неслужащего” дворянина Івана Івановича Пирлика. Як вказано в самій ревізії, селяни лишились йому в спадок від батька — теж “неслужащего” дворянина. Після його смерті в 1831 році. По розділу з братами;
2. Канцеляриста Івана Івановича Пирлика. Селяни дістались йому так само. Очевидно, це був рідний брат “неслужащего” Івана, що мав таке саме ім'я;
3. Поручика Тимофія Івановича Пирлика. Це був третій з братів, які поділили спадок;
4. “Неслужашего” дворянина Федора Івановича Пирлика. Це був четвертий з братів, що отримав спадок від їх батька, який помер.
В кожній з цих ревізій було буквально по кілька родин селян.
В 1850 році присутні наступні ревізії в Горбовському:
1. “Неслужащего” дворянина Федора Івановича Пирлика;
2. Поручика Тимофія Івановича Пирлика;
3. Канцеляриста Івана Івановича Пирлика;
4. Миколи Івановича Пирлика, що отримав спадок від батька “неслужащего” дворянина Івана, який помер;
І, нарешті, в 1858 році ревізії Горбовського такі:
1. Канцеляриста Івана Івановича Пирлика;
2. Поручика Тимофія Івановича Пирлика;
3. Івана Пирлика, що помер, спадкоємиць — доньок Авдот'ї та Настасії Пирликових;
4. “Неслужащего” дворянина Федора Івановича Пирлика.
Треба зазначити, що усі піддані в ревізіях 1858 року показані як “дворові”. Тобто як такі, що несли службу при маєтку/маєтках. Але, ще раз відзначимо, їх, і тоді було досить небагато.
За даними ж межування від 1849 року власниками частин земельної ділянки, що була первинно відмежована разом з хутором, були:
1. Дворянин Федір Іванович Пирлик;
2. Поручик Тимофій Іванович Пирлик;
3. Канцелярист Іван Іванович Пирлик;
4. Спадкоємці “неслужащего” дворянина Івана Івановича Пирлика (дружина разом з дітьми).
В принципі, це ті самі особи, що й зазначені в ревізіях підданих.
Також, як бачимо в цілому, недаремно Горбовський називали і хутором Пирликів.
І саме Пирлики продовжували бути власниками земель там і після скасування кріпосницького права також. До певних революційних подій 20 сторіччя, звичайно.
Потім, і не тільки там, була вже інша та окрема історія.
* Политические процессы в России 1901-1917. Ч. 1. 1901-1905 / общ. ред. Л. И. Гольдмана. - М., 1932. Страницы 49-50.
Автор: Олександр Подолянко