Це фрагмент ландратського перепису Коломака 1718 року (РДАДА, ф. 350, оп.1, спр.15, арк. 681, 681зв.).
Це запис про тогочасного коломацького сотника та його родину. Якщо прочитати, то буквально там написано:
“во дворе сотник Федор Яковлев 70 жена его Матрона 40 синов 5 Иван 30 Марко 26 Сидор 15 Иван 10 Леонтий 8 лет за ним заводу на речки Коломаку мелница подошевная один анбар в нем 2 каменя находу а помол бивает токмо полою водою а разстоянием оная мелница от других владелческих на той речки будучих в полтори верстви в него ж сотника винница на пять казанов малих черкаских да пасечное место в нем пчели малих черкаских улев 50 ”.
І цей фрагмент і перепис мешканців Коломака загалом в даному випадку — частина перепису Охтирського полку. Самі усі переписані там, і цей “Федір Яковлєв” теж, “черкаси”. Саме так і в Московській державі і потім довгий ще час вже в Російській імперії називали українців. Але самі ці офіційні переписи тоді і там робили, зрозуміло, російською. Хоча і, мабуть просто інтуїтивно зроблені, українізми там зустрічаються. Приміром про те, хто та де“робить горелку”. Але все ж і мова там російська. І сам перепис “на московський манер”. В багатьох деталях. Якийсь козак, приміром, просто “Степан Хмель” чи “Васил Хмеленко”. А до сотника треба трохи більше поваги. На московський, звичайно, манер. В усіх його аспектах.
Насправді, Федір Яковлєв тут — це Федір Гречка. Це стає очевидно, якщо порівняти дані цього перепису з іншими відомими. Але це не помилка. І, навіть, не випадковість. Подібних прикладів в цьому переписі загалом багато. Багато хто записаний не за ім'ям та прізвищем, а за ім'ям та по батькові. На той самий московський манер. Цей “Федор Яковлев” буквально означає “Федір Якович”. В даному конкретному випадку це той самий відомий також за іншими документами Федір Якович Гречка. І, в основному, так записані саме представники старшини. Саме для старшини — це скоріш норма, ніж виключення.
І ще один нюанс, ще один висновок, що з цього випливає. Гречка все ж лишився Гречкою надалі. Як і його нащадки. А для багатьох представників слобідської “черкаської” здебільшого саме козацької старшини такий прояв поваги “на московський манер” перетворив на той самий московський манер і прізвища їх нащадків. Так і з'явились, приміром, охтирські Осипови чи богодухівські Павлови.
Якщо ж казати ще ширше, то розповсюджене побутове уявлення про те, що та чи інша форма прізвища безпосередньо свідчить про походження його носія, досить далека від реальності. Іноді — дуже далека. Індивідуальна реальність дуже часто виявляється складніше і цікавіше за будь-яку всього-навсього закономірність.
Як і інтуїтивний Федір Яковлєв тут виявляється реальним Федором Гречкою.
Автор: Олександр Подолянко